Завдяки Енциклопедії Корисного ви вже знаєте багато цікавого про двигуни внутрішнього згоряння. А сьогодні ми розкажемо про найбільший двигун у світі, який виготовляється на заводі Wartsila у Фінляндії. Найбільші у світі двигуни встановлюються на гігантські кораблі — контейнери і танкери.

Wartsila виробляє лінійку рядних двотактних дизелів з турбонаддувом RTA96-C, які відрізняються лише кількістю циліндрів. Один циліндр найбільшого двигуна має діаметр 0,960 метра, а хід поршня – 2,500 метра. Загальний робочий об’єм такого циліндра виходить величезним – близько 2 тисяч літрів. З таких модулів збираються 8-ми та12-циліндрові двигуни.

Однак рекордним є 14-циліндровий двигун. Його можна сміливо називати найбільшим у світі дизельним двигуном внутрішнього згоряння. Вага двигуна Wartsila-Sulzer 14RTA96-C складає цілих 2300 тонн, з яких 300 тонн припадає на колінвал. Довжина двигуна – 26,7 м., а висота – 13,2 м.
Потужність монстра становить 108,920 к.с., а сумарний робочий об’єм найбільшого двигуна у світі становить 25 480 літрів.

Живиться найбільший двигун у світі не звичайним бензином чи дизельним паливом, а низькоенергетичним важким моторним паливом яке за консистенцією схоже на мазуту.

Wartsila-Sulzer не лише найбільший двигун у світі за розмірами і потужністю — він, також, має рекордний коефіцієнт корисної дії, який складає 50%, – жоден інший серійний двигун не може похвалитися таким ККД.

Цікаво, що в компанії вже розробляють 18-циліндровий мега-двигун, який має усі шанси стати найбільшим двигуном у світі.

Вічний двигун – уявна машина, яка здатна працювати як завгодно довго, здійснюючи при цьому корисну роботу, а її ККД рівний 100%. Протягом всієї історії людства науковці та винахідники намагаються згенерувати такий пристрій проте в навіть на початку 21 століття вічний двигун – це всього лише науковий проект.

Бажання створити вічний двигун було ще у древніх греків. Однак перша письмова згадка про вічний двигун датується приблизно 1150 роком. Індійський поет, математик і астроном Бхаскара описує у своєму вірші незвичайне колесо з прикріпленими навскоси по ободу довгими, вузькими судинами, наполовину заповненими ртуттю. Вчений обґрунтовує принцип дії пристрою на відмінності моментів сил тяжіння, створюваних рідиною, яка переміщується в судинах, поміщених на ободі колеса.

Вже приблизно з 1200 року проекти вічних двигунів з’являються в арабських літописах. Незважаючи на те, що арабські інженери використовували власні комбінаціями основних конструктивних елементів, головною частиною їх пристроїв залишалося велике колесо, що оберталося навколо горизонтальної осі і принцип дії був схожий з роботою індійського вченого.

У Європі перші креслення вічних двигунів з’являються одночасно з введенням в обіг арабських цифр, тобто на початку XIII століття. Першим європейським автором ідеї вічного двигуна вважається середньовічний французький архітектор і інженер Війяр д’Оннекур, відомий як будівельник кафедральних соборів і творець цілої низки цікавих машин і механізмів.

Знамениті інженери епохи відродження, серед яких були знамениті Маріано ді Жакопо, Франческо ді Мартіні і Леонардо да Вінчі, також виявляли інтерес до проблеми вічного двигуна, однак жоден проект не був втілений на практиці. У 17 столітті якийсь Йоганн Ернст Еліас Бесслер стверджував, що винайшов вічний двигун і готовий продати ідею за 2000000 талерів. Свої слова він підтверджував публічними демонстраціями працюючих прототипів. Найбільш вражаюча демонстрація винаходу Бесслера сталася 17 листопада 1717. Вічний двигун з діаметром валу більше 3,5 м був приведений в дію. У цей же день кімната, в якій він перебував, була замкнена, і відкрили її тільки 4 січня 1718 року. Двигун все ще працював: колесо крутилося з тією ж швидкістю, що й півтора місяця тому. Репутацію винахідника підмочила служниця, заявивши, що учений обманює обивателів. Після цього скандалу інтерес до винаходів Бесслера знизився і вчений помер у злиднях, але всі креслення і прототипи він перед цим знищив.

У 1775 році Паризька академія наук – найвищий в ту пору науковий трибунал Західної Європи – виступила проти безпідставної віри в можливість створення вічного двигуна і прийняла рішення не розглядати більше заявки на патентування даного пристрою.

На сторінках Енциклопедії Корисного ви вже могли прочитати про історію створення автомобіля, про перший автомобіль на Україні і навіть про перші автоперегони. Сьогодні настала черга розповісти вам про те, без чого жоден автомобіль не існує – про автомобільні двигуни.

На сьогодні наймасовішими двигунами для автомобілів є чотирьохтактні автомобільні двигуни, які працюють за циклом Отто (на честь німецького винахідника, який у 1876 році першим створив чотирьохтактний двигун внутрішнього згоряння).

Будь-який автомобільний двигун внутрішнього згоряння призначений для того, щоб змусити автомобіль рухатись. Принцип роботи такого двигуна полягає в перетворенні енергії, яка виділяється при згорянні палива в певну рушійну силу, тобто перетворення теплової енергії в кінетичну. Як саме відбувається це процес залежить від конструкції двигуна, а вони можуть бути різними, так само як і види автомобільних двигунів.

В загальному можна виділити два види автомобільних двигунів: поршневі, в яких весь робочий процес відбувається в циліндрах, і безпоршневі, наприклад, газотурбінні. На переважній більшості сучасних автомобілів встановлені саме поршневі двигуни, про них і поговоримо далі.

Як для організму людини потрібна їжа, так само для автомобіля потрібне паливо. Під’їхавши до заправки можна розгубитися, адже до вашого вибору буде кілька типів бензину та дизельне паливо. Яким саме паливом заправити автомобіль вказано в технічний характеристиці його двигуна.

Бувають два види двигунів – бензинові та дизельні. В перших займання палива відбувається від електричної іскри і називається примусовим, у других – від стискання паливо-повітряної суміші, внаслідок чого вона дуже сильно нагрівається і вибухає.

Автомобільні двигуни мають досить складну будову. Вони складаються з різних механізмів та систем: кривошипно-шатунного механізму, механізму газорозподілу, системи охолодження, системи мащення, системи живлення, а в бензинових двигунах ще й системи запалювання.

В автомобільному двигуні згоряння палива відбувається в циліндрі. Через клапани подається паливо (в бензинових двигунах) або повітря (в дизелях, а паливо впорскується через форсунку), поршень починає рухатися вверх і стискає його. Після чого відбувається згоряння палива, при цьому в циліндрі створюється дуже високий тиск, який і штовхає поршень вниз. За допомогою шатуна зворотно-поступальний рух поршня перетворюється в обертовий рух колінчастого валу двигуна, який далі, через трансмісію, передається колесам автомобіля.

За особливостями будови можна виділити й інші види автомобільних двигунів. Двигуни до автомобілів можуть бути 3-и, 4-и, 6-и і навіть 8-и циліндровими. За схемою розташування циліндрів рядними, V-подібними (коли циліндри розташовуються під певним кутом один до одного ) та опозитними (кут між циліндрами складає 180 градусів). Бензинові двигуни бувають карбюраторними та інжекторними, останні є економічнішими та менше забруднюють довкілля.

Вічного двигуна не існує. Більшість процесів у автомобільному двигуні супроводжуються тертям та високими температурами. Всі ці фактори зумовлюють зношення чи поломки окремих деталей, агрегатів, а то й цілих систем чи механізмів. Однак заміна двигуна буде дуже дорого коштувати. Тому автовиробники випускають запчастини для двигунів. Ремонт автомобільних двигунів проводиться майстрами-мотристами на спеціальних автосервісах.

Для того щоб запобігти поломкам і не доводити справу до ремонту двигуна необхідно вчасно проводити заміну мастила та технічне обслуговування. Вчасне і якісне проведення ТО зекономить ваші гроші і автомобіль буде служити вам довго і надійно.

Енциклопедія Корисного вже розповідала про історію створення автомобіля. Як не дивно, але найстаріший автомобіль у світі і до сьогодні живе активним життям. Нещодавно він був виставлений на аукціон в США і виручив рекордну суму.

Паровий автомобіль зі складною назвою De Dion Bouton Et Trepardoux Dos-A-Dos Steam Runabout, був побудований у Франції в 1884 році. Найстаріший автомобіль обійшовся новому власникові в 4,62 мільйона доларів, що майже в двічі перевищило очікування продавців.

Раритет створили інженери французької фірми Georges Bouton and Charles-Armand Trepardoux на замовлення графа де Діона. Паромобіль, який працював на кам’яному вугіллі і міг розвивати швидкість до 59 кілометрів на годину по шосейній дорозі, отримав і власне ім’я – на честь матері французького аристократа – La Marquise.

Відомо також, що цей автомобіль брав участь у перших автоперегонах на нашій планеті, які відбулися в 1887 році на приз французького журналу Le Velocipede (перша регулярна автогонка в Європі мала місце лише в 1895 році – на дистанції Париж-Руан). Правда, змагалася La Marquise в 1887 році сама з собою – конкурентів у неї не було. На шосе автомобіль показав на окремих ділянках непогану швидкість – близько 37 миль на годину.

У 1987-2007 роках найстарішим автомобілем володів британець Тім Мур, який його фактично і відновив. А потім продав майже за 3,7 мільйона доларів американцеві Джону О’Куїну. Його спадкоємці і виставили в цьому році унікальний паромобіль на торги – при цьому вони вважали, що раритет потягне лише на 2,5 мільйона доларів від сили. Результати перевершили їхні очікування майже в 2 рази.

Найстаріший автомобіль на світі мав бак з водою ємністю до 40 галонів (близько 180 літрів) і запас вугілля, на якому машина могла рухатися 40-45 хвилин. На одній «заправці» (у тому числі і водою) автомобіль міг проїхати з чотирма пасажирами близько 36 кілометрів.

Громадський транспорт на вулицях наших міст – настільки звичне явище, що ми й не помічаємо особливостей моделей автобусів, тролейбусів і трамваїв, в яких пересуваємося ледь не щодня. Однак у світі існують такі види громадського транспорту, які можуть привернути увагу і неабияк здивувати вас. Багато в чому така неординарність обумовлена зовсім не креативним мисленням їхніх розробників, а цілком зрозумілими причинами.

У німецькому місті Вупперталь над транспортною проблемою довго не думали і перевернули трамвай з ніг на голову. Підвісний громадський транспорт став ідеальним рішенням для міста, розташованого в долині. Прототип підвісного трамваю був розроблений ще в ХІХ столітті в німецькій лабораторії і побудований в 1903 році. Ця система вже протягом століття залишається однією з найнадійніших. Транспортна система Вупперталя унікальна, за рік вона перевозить більше 25 мільйонів чоловік.

У французькому місті Бордо також є незвичний громадський транспорт – там їздять магічні трамваї. Зовні вони особливо нічим не відрізняються від громадського транспорту інших європейських міст. Однак над ними немає ліній електропередач! Щоб звільнити місто, яке входить до Світової Спадщини ЮНЕСКО, від електричних дротів, конструктори цих трамваїв сховали напругу під землю. Це перший подібний експеримент у світі. Тепер, пересуваючись громадським транспортом Бордо, можна насолоджуватися блакитним небом без будь-яких перешкод.

А в місті Кобе, що в Японії, громадський транспорт взагалі рухається без водія. Після успішного введення в експлуатацію цієї транспортної системи ряд міст перейняв досвід японців. Так транспортна система SkyTrain у Ванкувері є найдовшим у світі автономним маршрутом – його довжина складає 69 км. Під час Олімпійських Ігор 2010 року, ця система без особливих проблем обслуговувала понад 620 000 пасажирів щодня.

Перші автоперегони на безкінних екіпажах були проведені у Франції. Організатором гонки став видавець паризької газети Le Petit Journal П’єр Жиффар. Перегони відбулись 22 липня 1894 року. Суперники повинні були подолати 126 км від Парижа до Руана менш ніж за вісім з половиною годин, а головним призом було 5 000 франків.

На час закінчення подачі заявок бажання взяти участь у автоперегонах висловило не менш 102-х суперників. Велика частина спочатку заявлених транспортних засобів не пройшла навіть вхідного контролю, після якого їх залишилося всього 25. Ще чотири машини були виключені після попереднього випробування, проведеного 19 липня. В день змагання з 30-секундним інтервалом 14 автомобілів з бензиновими та 7 з паровими двигунами залишили Париж.

Першим фінішну лінію перетнув паровий автомобіль графа де Діона (De Dion-Bouton). Другими прийшли два Peugeot, за кермом Panhard-Levassor, який прибув четвертим, сидів сам П’єр Жиффар. Максимальна швидкість, яка була розвинена під час автоперегонів склала всього 20 км/год.

Згодом було проведено велику кількість гонок між різними європейськими містами. У перші роки перемоги в автоперегонах здобували Panhard-Levassor, Peugeot, De Dion-Bouton, Renault, Benz, Daimler а, пізніше і Fiat.

Ще в період проведення гонок між містами була зроблена спроба організувати свого роду першість світу. Американський мільйонер, власник газети New Herald Джеймс Гордон-Беннет, оголосив у листопаді 1899 року про організацію щорічних змагань International Cup. Ці автоперегони увійшли в історію автоспорту під назвою “Гонок на Приз Гордона-Бенета”.

На початку нового століття автоспорт став по-справжньому міжнародним. Найуспішнішими й надалі були французькі марки автомобілів. Вперше почали використовуватися кільцеві гоночні траси. З’являлися автоклуби та автоспортивні організації, відбули перші автоперегони Grand Prix.

Скачати книжку Адриано Чимарости – “Полная история автогонок гран-при”

В більшості країн світу, і в Україні в тому числі, рух є правостороннім. Проте існує ряд країн і з лівостороннім рухом. Це передусім Великобританія, а також країни, які колись були її колоніями. До сьогодні лівостороннього руху дотримуються в Ірландії, Австралії, Японії, Сінгапурі, ПАР, Новій Зеландії, а також ряді африканських держав.

Існує кілька версій, які пояснюють, чому в Британії лівосторонній рух. Відомо, що це острівна держава, яка пов’язана з рештою світу тільки морськими шляхами, тому в країні активно розвивалося судноплавство. Для того щоб упорядкувати рух суден було видано указ, за яким кораблі зобов’язані були триматися лівого боку. Пізніше це правило було запозичене і для автомобільних доріг.

За іншою версією традиція лівостороннього руху виникла за часів кінних возів (знаменитих кебів), кучер зазвичай тримав батіг в правій руці і,пересуваючись по правій стороні, обов’язково б зачіпав пішоходів. Тому екіпажі могли їздити тільки по лівій стороні.

Правосторонній рух виник в Європі ще в середньовіччі, коли по дорогах між поселеннями їздили не автомобілі, а вершники на конях. Майже усі вони мали зброю. Щоб захиститися у випадку раптового нападу у лівій руці вершники тримали щит, тому і трималися вони правого боку.

За іншою версією появи правостороннього руху, щоб кінні вози могли розминутися, легше було направляти екіпаж на узбіччя праворуч, натягаючи віжки правою рукою, яка у більшості людей більш розвинена.

На перших автомобілях в більшості випадків кермо знаходилось з «неправильного» для нас правого боку. Причому не залежно від того чи рух був правостороннім чи лівостороннмім. Це робилося для того, щоб водій міг краще бачити машину, яку він обганяє. Крім того, при такому розташуванні керма водій міг виходити з машини прямо на тротуар, а не на проїжджу частину. Першим масовим автомобілем з «правильним» кермом був знаменитий Ford T.

Першим масовим автомобілем у світі був Ford Model T, який продавався з 1908-го по 1927-й роки. До цього автомобілі виготовлялися поштучно і коштували шалених грошей.

Наймасовіший автомобіль за всю історію – Фольксваген Жук. За весь час було продано більше 22 мільйонів «Жуків» по всьому світу.

Найбільшим автомобілем у світі є німецький самоскид Liebherr T 282B. Він важить 222 тони. Щоб потрапити в кабіну водієві доводиться піднятися на 16 сходинок.

Найдорожчий серійний автомобіль у світі – Bugatti Veyron, його вартість становить 1.7 мільйонів доларів.

А найдешевший автомобіль виготовляють в Індії – це Tata Nano, він коштує всього 2.5 тисячі доларів.

Автомобілі Ferrari неодмінно асоціюються з перемогою у перегонах. А от випущений 1988 року Ferrari F40 став першим автомобілем відомої марки, який був виготовляли не обмеженою партією і призначався він не для перемоги у змаганнях, а для того, щоб просто бути об’єктом бажання.

Найлегендарнішим американським автомобілем мабуть є Ford Mustang. А модель Shelby GT500 ще й увійшла в історію кінематографу, виконавши головну роль у дуже відомій кінострічці “Викрасти за 60 секунд”.

Aston Martin V12 Zagato визнано найкрасивішим автомобілем світу. Це купе створено на платформі Aston Martin V12 Vantage. В його зовнішності італійський стиль та елегантність поєднуються з британською міццю Aston Martin.

Кожна країна, яка має багату автомобільну історію має і свій легендарний автомобіль. Так для французів це безперечно Citroen DS з його неймовірним, на свій час, дизайном та технічними новаціями. Для італійців такою гордістю є Fiat 500, який став прообразом і найвідомішого українського автомобіля – “горбатого” Запорожця.

Монте-Карло – дивовижна траса. З-поміж новітніх автодромів, на яких є все для максимального комфорту учасників та глядачів, вона виглядає зовсім нелогічною і непотрібною, однак – це своєрідна реліквія, символ королівських автоперегонів, без якого Формула-1 просто не була б собою.

Траса в Монако остання, що збереглася в майже незмінному вигляді ще з двадцятих років. Паддок в кілометрі від старту, піт-лайн – страшенно вузький. Крім того, ФІА поважає традиції князівства Монако, і тому друга половина п’ятниці тут вільна від гонок, а перша тренувальна сесія проводиться в четвер.

Зате в суботу вранці, під час другого тренування, головна проблема фаворитів – дочекатися, доки аутсайдери хоч трохи почистять асфальт. Тільки після цього можна братися за роботу над налаштуваннями.

Монте-Карло – найповільніша траса чемпіонату. Середня швидкість в гонці складає лише 150 км/год. Тому і дистанція її коротша, ніж інших трас, – трохи більше 260 кілометрів. Але й цього вистачає, щоб як слід перевірити майстерність гонщиків. Саме гонщиків, а не шасі, на яких вони виступають, або двигунів, можливості яких тут нівелюються.

Довжина кола в Монако 3 340 метрів. Всього гонщики проходять 78 кіл за гонку, в сумі це складає 260 кілометрів 520 метрів. У 2010 році гран-прі Монако виграв пілот команди Ред Бул Марк Вебер, а рекорд кола був встановлений ще в 2004 році Міхаелем Шумахером. Цьогоріч легендарне гран-прі Монако 2011 відбудеться 29 травня.

У Монако надзвичайно складно налаштовувати машину. Характер траси постійно змінюється. Кожен поворот тут по суті являє собою комбінацію декількох поворотів, і в кожного свій характер. Як наслідок, потрібно дуже часто переналаштовуватись, змінювати темп. Трасу доводиться вивчати постійно, протягом усього уїк-енду.

Восени 1891 року на Єкатеринську площу в Одесі виїхав невеликий відкритий екіпаж. Єдине, що вирізняло його на фоні інших – це відсутність запряжених коней. Машина проїхала площею кілька кіл, а потім зникла за рогом. Такою була перша поява автомобіля в „перлині біля моря”. Вона ж була першою і в Україні, і навіть в усій Російській імперії.

У диво-машині, яка з’явилася на Єкатеринській площі, сиділо двоє: шофер і сам власник автомобіля. Ним був редактор газети “Одеський листок” Василь Васильович Навроцький – людина, яка жваво цікавилася технічними новинками. Якось у Франції він побачив автомобіль і відірвати погляд від нього вже не зміг: купив машину і привіз додому, в Одесу.

Точилися дискусії з приводу того, якої ж марки був автомобіль. Довгий час вважалося, що це був Benz. Але в 1981 році з’явилася стаття одесита І. Батищева. Він стверджував, що в підшивках “Одеського листка” знайшов інформацію про те, що машина називалася Panhard-Levassor. За доказ слугувало фото з цієї газети за 1906 рік. На користь і однієї й іншої версії свідчать чимало фактів, однак і до сьогодні достеменно не відомо, що саме за автомобіль бачили того дня одесити. Безперечним є лише той факт, що саме він і був першим автомобілем в Україні.

Перший же справді український автомобіль з’явився у 1959 році. Це був ЗАЗ-965, більш відомий у народі, як “горбатий запорожець”. Прототипом першого українського автомобіля був італійський FIAT 600. Запорізьке дітище отримало вітчизняний двигун з повітряним охолодженням і потужністю 27 кінських сил. Усього, з 1960 до 1969 року, з конвеєра ЗАЗу зійшло 322106 таких автомобілей. “Горбатий” став справжньою легендою, він і сьогодні має величезну кількість фанатів як в Україні так і за її межами. Створюються автоклуби власників цього справді народного автомобіля і навіть відбуваються перегони на “горбатих запорожцях”.