В момент свого відкриття у 1889 році Ейфелева вежа була найвищою будівлею в світі. Але вже у 1930 році цей титул отримав хмарочос “Крайслер”. Проте Ейфелева вежа повернула собі це горде звання після того, як на ній розмістили 24-метрову антену. На сьогодні Ейфелева вежа входить до п’ятірки найвищих будівель Франції.

Оскільки Ейфелева вежа дуже висока, то для створення ілюзії глибокої перспективи її фарбують у три різних відтінки кольору. Вежу покривають 60 тоннами фарби кожні сім років для захисту від корозії.
Перед вторгненням до Парижу німців під час Другої світової війни, французи зробили диверсію на Ейфелевій вежі. Вони вивели з ладу ліфт, щоб вороги не могли насолоджуватися видом на місто. Відремонтували його лише у 1944 році.

У 1912 році конструктор парашута-пальто випробовував свій винахід на Ейфелевій вежі. Чоловік стрибнув з платформи третього рівня і загинув.

Малі копії Ейфелевої вежі можна зустріти в різних частинах світу: в американському Лас-Вегасі, китайських Хуанчжоу і Шеньчжені, в Копенгагені, Актау, що в Казахстані та інших містах.

У 1925-1934 роках автомобільна компанія Citroën використовувала Ейфелеву вежу в якості рекламного щита. Це була найбільша реклама свого часу.

Фасадное освещение – это внешняя подсветка общественных муниципальных зданий и жилых домов. Освещение бывает разных типов, так вот и фасадное освещение можно разделить на три основных принципа архитектурного освещения зданий:

1. Самое распространенное освещение фасадов – это заливающее освещение. При таком освещение здание освещается целиком и чаще всего  применяется для подсветки достаточно крупных и, как правило, нежилых зданий.
2. Локальная подсветка зданий или ее еще называют акцентным освещением применяется для подсветки осветительными приборами отдельных наиболее выразительных частей фасада, что тем самым подчеркивает структуру всего сооружения.
3. И третий вид – это скрытая подсветка фасадов зданий. Такой вид начали применять относительно недавно. Он предполагает, что осветительные системы создают собственный световой рисунок, а не освещают поверхность здания.

Все чаще сегодня встречается автоматизированное освещение, причем, не только фасадов, и даже, скорее всего, чаще не фасадов. Однако применение автоматизированной системы фасадного освещения позволит вам:

1. Управлять всеми установленными источниками света на территории с одного пульта или панели управления, тем самым вы  избавитесь от различных громоздких устройств управления.
2. Есть возможность выбора определенного алгоритма работы системы.

Вы сможете запрограммировать систему освещения фасада по сценарию – «постепенное включение подсветки здания с наступлением сумерек и выключение с рассветом». Такой сценарий применяется чаще всего.

Фасадное освещение используют еще и с целью безопасности: система будет включать прожектора на полную мощность, если на территории появятся посторонние.

Система фасадного освещения образуется из следующих компонентов:

·                   управляющий процессор;

·                   средство дистанционного управления;

·                   прожектора;

·                   осветительные приборы;

·                   датчики освещенности;

·                   датчики движения;

·                   соединительные кабеля.

Современное фасадное освещение просто нуждается в автоматизации, ведь она  позволяет оптимизировать работу всех источников света, значительно сэкономить электроэнергию и тем самым  продлить срок службы осветительного оборудования.

Фасадное освещение по достоинству подчеркивает все положительные черты и изыски архитектуры, выделяет отдельные значимые элементы, особенную фактуру стен, интересную форму крыши. По материалам сайта dominio.com.ua

В наш час практично кожен може отримати в своє розпорядження незалежне джерело електроенергії на сонячних батареях. Звичайно, обладнання, необхідне для перетворення сонячної енергії в електричну не можна назвати дешевим, однак, воно дуже швидко окупається, адже ви отримуєте електроенергію абсолютно безкоштовно!

Окрім того, сонячні батареї є абсолютно екологічно чистим джерелом енергії. А за останні роки ціни на сонячні батареї впали в десятки разів і вони продовжують знижуватися, що свідчить про великі перспективи їх використання.

Для того, щоб обладнати свій будинок таким джерело електроенергії потрібні наступні елементи: власне сонячні батареї , які по суті є генератором постійного струму, акумулятор з пристроєм контролю заряду та інвертор, який перетворює постійний струм у змінний – придатний для роботи побутових електроприладів.

Сонячні батареї складаються з набору сонячних елементів (фотоелектричних перетворювачів), які безпосередньо перетворюють сонячну енергію в електричну.

Більшість сонячних елементів виробляють з кремнію, який має досить високу вартість. Цим і пояснюється висока собівартість електричної енергії, яка виробляється при використанні сонячних батарей.

Найбільш важливим технічним параметром сонячної батареї, який визначає економічність всієї установки, є її корисна потужність. Вона визначається напругою і вихідним струмом. Ці параметри залежать від інтенсивності сонячного світла, що потрапляє на батарею. А отже, чим більша площа сонячної батареї – тим ефективнішою вона є.

Сонячна батарея складається з окремих сонячних елементів, які з’єднуються послідовно і паралельно для того, щоб збільшити вихідні параметри (струм, напругу і потужність). Крім того, при такому способі з’єднання вихід з ладу одного з сонячних елементів не призводить до виходу з ладу всього ланцюжка, тобто підвищує надійність роботи всієї  сонячної батареї.

Отримана електрична енергія накопичується в акумуляторах. Для того, щоб зарядити акумулятор на 12 В необхідно мати сонячну батарею, яка б складається з 36 елементів.

Для того щоб перетворити постійну напругу від акумуляторної батареї в змінну напругу, яку можна використовувати для живлення більшості електроприладів спільно з сонячною батареєю, можна використовувати спеціальні пристрої - інвертори.

Без використання інвертора від сонячної батареї можна живити електроприлади, що працюють на постійній напрузі – різну портативну техніку (ноутбуки, мобільні телефони), енергозберігаючі джерела світла, наприклад, ті ж світлодіодні лампи.

Скільки існує різних басейнів — одні призначені для проведення змагань, інші для навчання плаванню, а треті просто для відпочинку. Але басейн, який знаходиться біля чилійського готелю San Alfonso del Mar — в усіх відношеннях унікальний. Цей найбільший в світі басейн — справжня лагуна, наповнена кришталево чистою водою.

Найбільший в світі басейн має довжину 1000 метрів і вміщає 250 мільйонів літрів морської води. Він займає 7,7 гектарів площі. За такі надзвичайні технічні дані найбільший басейн було внесено до Книги Рекордів Гіннеса.

Чилійський підприємець Фернанду Фішман, що побудував курорт в 1997 році, став одним із творців найбільшого в світі басейну. Спеціально розроблена система очищення морської води та насичення її киснем дозволила очищати величезні маси води, використовуючи при цьому в 100 разів менше хімічних добавок, ніж це прийнято в інших басейнах. Будували найбільший в світі басейн цілих 5 років, а його вартість склала близько 3,5 мільйонів доларів.

Для чого був задуманий і втілений в життя такий грандіозний проект, якщо поруч океан? Вся справа в тому, що найбільший в світі басейн – це не тільки престижно, а й корисно – вода в океані не завжди достатньо чиста, трапляються шторми, та й хижі морські мешканці, акули, викликають занепокоєння туристів. А в штучній лагуні, яка розташовується вздовж корпусів San Alfonso del Mar і простягається вздовж узбережжя Тихого океану, мало того, що завжди панує штиль і вода кришталево чиста, так ще й можна не тільки купатися, а й пірнати, займатися віндсерфінгом і навіть вітрильним спортом.

Міст, про який сьогодні розповість Енциклопедія Корисного є найдовшим у світі. Розглядати конструкцію цього моста без захоплення просто неможливо.

Міст Akashi-Kaikyo в Японії – офіційно найдовший міст у світі. Цей японський міст з’єднує місто Kobe з островом Awaji-shima. Цей найдовший міст був побудований в 1997 році. Його довжина складає 3911 метрів, центральний проліт має довжину 1991 метрів, а бічні – по 960 метрів.

У конструкції моста є система двошарнірних балок жорсткості, що дозволяє витримувати швидкості вітру до 80 м/с, сейсмічну активність до 8,5 балів за шкалою Ріхтера і протистояти сильним морським течіям. Для зменшення діючих на найдовший міст навантажень тут також є система маятників, що працюють з резонансною частотою конструкції моста.

Міст зводився відповідно до плану, який передбачає з’єднання транспортних систем островів Хонсю і Сікоку. Рух по ньому було відкрито на початку 1998 року.

Його будували 2 мільйони робочих протягом 10 років. Для будівництва знадобилося 180 тисяч тонн сталі і 1,5 мільйони кубічних метрів бетону.

Ця дорожня конструкція полюбилася туристам, які щорічно приїжджають в місто Kobe для того щоб сфотографуватися поруч із найдовшим мостом.

Південно-західний берег Криму приваблює туристів не лише надзвичайними пейзажами, теплим сонцем і морем, але й вражаючими музейними об’єктами. Одним з яких є Військово-морський музейний комплекс “Балаклава” – своєрідний музей «холодної війни», унікальний пам’ятник військової історії, техніки і фортифікації.

Містечко Балаклава саме по собі є дуже чарівним і своєрідним. Воно було засноване понад два тисячоліття тому на берегах дивовижної бухти, по один бік якої на горі височіють живописні руїни середньовічної генуезької фортеці Чембало, а по іншу – піднімається гора Таврос, що в перекладі з тюркського означає “порожня”. У ній-то і було споруджене ціле підземне місто. Його приміщення були видовбані в скелі і покриті залізобетоном, товщина якого складала 56 метрів.

Будівництво бази для ремонту підводних човнів, або об’єкту 825, було розпочато в 1954 році, а завершено вже 1961 року. Будували спочатку військові, потім приєдналися московські та харківські метробудівники.

Бункер міг би витримати пряме попадання атомної бомби, яка вп’ятеро потужніша тієї, що погубила Хіросіму.

Вага бетонних дверей, що перекривають вхід в штольню, складає цілих 24 тонни.

За час будівельних робіт загальна кількість виробленого скельного ґрунту перевищила 200 тисяч кубометрів. Такою кількістю каменів можна було доверху заповнити піраміду Хеопса. Товщина скельного ґрунту над заводом в Балаклаві складає 126 метрів у вищій точці.

Надсекретний завод з ремонту підводних човнів в Балаклаві ­‑ перша і єдина в світі підземна гавань. У підземний канал, підводні лодки входили тільки ночами. В цей час в Балаклаві обов’язково гасили світло.

Остання відремонтована на заводі підводна лодка зараз належить російському ЧФ, вона покинула бухту в 1996 році.

Сьогодні військово-морський музейний комплекс “Балаклава” є філією Центрального музею Збройних Сил України.

Єгипетські піраміди – це єдине з Семи чудес світу, яке дійшло до наших днів. Вони були побудовані не рабами, а звичайними людьми, в знак поклоніння правлячому фараону, при чому сама служба на будівництві була справа суто добровільною.

Початкова висота найбільшої піраміди Хеопса (вершина якої не збереглася до наших днів) становила 146,6 м. На її спорудження пішло приблизно 2,3 мільйона кам’яних блоків, кожен з яких в середньому важив 2,5 т. Блоки з’єднувалися між собою без допомоги цементу, але були підігнані один до одного так щільно, що в стики неможливо пропхати навіть волосину.

Деякі англійські астрономи XIX століття стверджували, що піраміди є астрономічними обсерваторіями і могли використовуватися як сонячні годинники. Астроном, Чарлз Сміт, намагався довести, що розміри пірамід свідчать про їх створення Богом і що в них міститься інформація про час другого пришестя Христа. Інші пірамідологи вважають, що піраміди – справа рук прибульців з космосу.

За підрахунками Наполеона, кам’яних блоків від трьох пірамід в Гізі вистачило б, щоб огородити усю Францію стіною заввишки в 3 метри і товщиною в 30 сантиметрів.

На верхівках деяких пірамід зображені очі. Так, наприклад, піраміда Сенусерта I називалась “Сенусерт, що дивиться на Єгипет”.

Лише в 1889 році піраміда Хеопса перестала бути найвищою будівлею світу, поступившись першістю Ейфелевій вежі.

В Саудівській Аравії планують побудувати найвищу будівлю у світі. Проект назвали Королівська вежа (Kingdom Tower). Планується, що хмарочос буде вдвічі вищим за Бурдж Халіфа в Дубаї. Приголомшлива будівля матиме 275 поверхів і висоту близько 1,5 кілометра. З її вершини можна буде охопити поглядом територію радіусом 140 кілометрів.

На вершину Kingdom Tower можна буде піднятись за допомогою ліфта за 12 хвилин. Вже навіть представлені пропозиції для територіального планування будівлі. Крім того, навколо будівлі планується звести ціле місто площею 23 квадратних кілометри, в якому зможуть розміститися до 80 тисяч чоловік.

У цій будівлі планують відкрити готель, офіси та магазини. Будівництво фінансуватиметься за рахунок королівської сім’ї Саудівської Аравії, яка володіє найбільшою холдинговою компанією в країні.

Проект, вартістю близько 12 трильйонів фунтів, зустрів жорстку критику з боку деяких архітекторів, які говорять, що перегони в будівництві найвищого будинку у світі можуть тривати нескінченно і є абсолютно безглуздими.

Бурдж Халіфа – найвища споруда у світі. Знаходиться вона в Дубаї. Хмарочос висотою 828 метрів побудували за шість років.

Ця будівля майже вдвічі перевершує за висотою найвищий нью-йоркський хмарочос Емпайр-Стейт-білдінг.

Бурдж Халіфа побив усі можливі рекорди для висотних споруд: і по абсолютній висоті, і по числу жилих поверхів (162), і по висоті розташування останнього поверху, і по довжині безперервних ліфтових шахт (головні ліфти піднімаються вгору на 504 метра, витримують 5500 кг, рухаються зі швидкістю 18 м/с), і по висоті доступного публіці оглядового майданчика (він розташований на 124-му поверсі), і по висоті, на яку закачували рідкий бетон під час будівництва (605 м).

При спорудженні на будівельному майданчику одночасно працювали до 12 000 робітників. Всього з початку будівництва в проекті були задіяні 75 000 робітників і фахівців.

Творці вежі стверджують, що її видно неозброєним оком за 95 кілометрів. Бурдж Халіфа виконаний в сучасному стилі, але в його архітектурі відчувається і вплив ісламських традицій. Як заявляють проектувальники, будівля стійка до сильних вітрових навантажень, а також може витримати землетрус.

Бюджет будівництва хмарочоса склав понад 4 млрд. доларів, а для забудови прилеглої до нього території було витрачено ще більше 20 млрд. доларів.

У Бурдж Халіфа є кілька рекреаційних зон для відпочинку відвідувачів – на 43, 76, 123 поверхах розташовуються фітнес і спа, а на 43 і 76 розташовані басейни (найвищі у світі), кімнати для відпочинку та інших заходів.

Бурдж Халіфа виробляє електроенергію для себе самостійно: для цього використовується 61-метрова турбіна, що обертається вітром, а також масив сонячних панелей (частково розташованих на стінах вежі) загальною площею близько 15 тис. м².

Хмарочос оснащений спеціальним захистом від сонця і дзеркальними скляними панелями, які зменшать нагрівання приміщень усередині (у Дубаї бувають температури до 50 °C). Для кондиціювання в хмарочосі використовується конвекційна система, що проганяє повітря знизу нагору по всій висоті вежі, причому для охолодження використовується морська вода і підземні охолоджуючі модулі.