Днями закрилася фабрика Godrej and Boyce, яка розташовувалась в Мумбаї і була останнім в світі виробником друкарських машинок. До 1867 року, коли побачив світ цей інструмент поліграфічної справи, людська праця була значно дешевшою, ніж дорогий високотехнологічний пристрій. Однак вже через кілька десятиліть друкарські машинки стали незамінними в усіх сферах, де був навіть невеликий документообіг.

Першою масове виробництво друкарських машинок налагодила американська фірма Sholes and Glidden, це сталося у 1873 році. Тоді ж було впроваджено цілий ряд стандартів, якими ми користуємося дотепер, зокрема клавіатуру Qwerty.

Так само, як в свій час друкарські машинки витіснили пера і чорнила, тепер їхнє місце зайняли комп’ютери та принтери. Це й не дивно, адже зараз, навіть найпростіший комп’ютер, який по функціональності переважає машинку в сотні і тисячі разів, коштує стільки ж, скільки ця сама машинка.

На складах Godrej and Boyce залишилось всього 500 виготовлених раніше друкарських машинок. Сьогодні викликають подив обсяги цього продукту, які випускалися підприємством ще 20 років тому, а це понад 50 тисяч друкарських машинок на рік. А от за минулий рік було продано всього 800 штук.

Тепер друкарська машинка по праву отримає своє місце в музеях. А оскільки з кожним роком кількість робочих екземплярів цього пристрою буде лише зменшуватись, то й ціна його значно зросте. Тому добре подумайте, перш ніж виносити на смітник цю, здавалося б уже зовсім не потрібну річ – ймовірно вже в недалекому майбутньому ви зможете отримати за неї цілком пристойну суму.

Нам часто доводиться чути такі терміни: авторський оригінал, видавничий оригінал. Яка ж між ними різниця?

Перш за все, слід визначитися зі значенням терміна “оригінал”. Це опрацьована відповідним чином і оформлена за встановленими правилами текстова та ілюстративна інформація (існують суто ілюстративні, суто текстові оригінали та змішані), яка призначена для відтворення шляхом друкування.

Існує також поняття кодованого оригіналу - це оригінал, що записаний на носії інформації та опрацьований програмними засобами і призначення якого – відтворення на друкувальному пристрої.

Спираючись на подані визначення, неважко дати дефініцію авторському оригіналу – це оригінал, що підготований одним автором чи колективом авторів за певним стандартом. Призначення авторського оригіналу – редакційно-видавниче опрацювання у видавництві.

Видавничий оригінал – це сукупність оригіналів усіх частин видання (текст, ілюстрації, елементи зовнішнього оформлення), вичитаний, розмічений для подальшого макетування та художнього оформлення.

Видавничий оригінал як правило надходить до редакції в електронному цифровому форматі. редакція ж готує матеріал за допомогою спеціального програмного видавничого забезпечення, що дозволяє опрацьовувати видавничі оригінали в уніфікованому вигляді, що сприяє злагодженості редакторського процесу.

Ми зустрічаємо цей засіб друкованої інформації ледь не щодня: навіть якщо особисто ви не читаєте газет, їх читають ваші родичі, друзі, колеги, начальник… Та чи задавалися ви питанням «що таке газета і яка історія її виникнення?»

Енциклопедія Корисного пояснить вам що таке газета і навіщо вона існує в нашому суспільстві.

Газета – періодичний документ, що публікується; він складається з окремих випусків (номерів), які виходять у світ через певні проміжки часу, і містять офіційні матеріали, статті актуальних суспільно-політичних, виробничих, наукових тем, оперативну інформацію та літературні твори, а також рекламні повідомлення.

Номери періодичного документа мають уніфіковане оформлення, номер та дату виходу і, зазвичай, однаковий обсяг та формат. Кількість номерів протягом року є однаковою.

Потреба суспільства в інформації провокувала висвітлення різноманітних подій та тем – від фундаментальних наукових праць до фактів повсякденного життя. Саме це і надало поштовх до створення газети.

У першій половині XVI ст. у представництвах великих торгівельних підприємств функціонували вісники та бюлетні, які містили інформацію політичного і економічного характеру.

Спочатку це були рукописні документи, які лише в кінці XVI ст. за ініціативи передбачливих видавців та друкарів перетворились в «книги новин».

Найдавнішою із «книг новин», відомості про яку дійшли до наших часів є «The treve encountre». Ця англійська книга новин являла собою хроніку подій і мала дванадцять сторінок. Надрукована вона була у Лондоні в 1513 році.

З часом ці книги новин перетворюються на новинний листок і розширюють свій зміст. Тоді ж з’явилась тенденція випускати ці новинні листки із певною періодичністю.

Саме таким було зародження перших газет. У Венеції та Франції перші газети називалися «Аввізі» та «Газзетт», а англійські перші газети називалися «Ньюс пейперс».

Нам часто доводиться чути про високий та глибокий способи друку, але мало де пояснюються основні відмінності між цими поліграфічними поняттями.

Високий друк – це один із найбільш відомих способів друку з металевих форм, який надзвичайно рідко використовується у наш час (цей спосіб був винайдений Йоганном Гутенбергом). Характеризується він спосіб тим, що елементи, які формують відбиток, знаходяться вище, ніж пробільні елементи. Цей спосіб інколи використовують для видання з великим тиражем, що містять суто текст.

Спосіб високого друку був поширений у поліграфії до появи нових способів. Високим способом свого часу друкувалася величезна кількість видань – книг, журналів, бланків, ілюстрацій тощо. Універсальність цього способу друку є його сильною стороною, проте цей спосіб має і ряд негативних факторів – друкарські форми виготовити надзвичайно складно, а при чисельному тиражуванні необхідне повторне виготовлення цих форм.

Глибокий друк – це один із основних способів друку, що був винайдений у кінці минулого століття чеським художником Карелом Кличем. Його основними ознаками є те, що елементи, які дають відбиток, заглиблені щодо до пробільних елементів. Сучасний промисловий спосіб глибокого друку називається ракельний глибокий друк (ракель – це сталевий ніж, яким перед друкуванням зчищають фарбу з поверхні друкарської форми).

Цей чудово підходить для відтворення фотографій, однак текст виходить не надто чітким, тому глибокий друк найчастіше використовується для видань з великою кількістю ілюстрацій та порівняно невеликою кількістю тексту (альбоми з фотографіями, ілюстровані журнали тощо).

Плоский друк – один з видів друку, особливість якого в тому, що друковані елементи в формі для друку знаходяться на одній поверхні з елементами, що не друкуються. Існують такі способи плоского друку: літографія, фототипія, офсетний друк.

Літографічний спосіб – вже давно застарілий вид плоского друку. Друкарська форма для літографії виготовлялася або з літографського каменю, або на металевій пластинці. Фототипія дозволяє відтворювати зoбраження з різноманітними відтінками (з перехoдом від більш блідих відтінків до яскравих кольорів). Друкарська фoрма для фототипії виготовляється на скляній пластині, що вкрита світлочутливими елементами.

Останнім часом досить інтенсивно розвивається офсетний друк, що в першу чергу пов’язано з винаходом високопромислових друкарських машин, поліпшенням рівня механізації, а також автоматизації друкарського процесу, створенням високоякісних матеріалів.

У середині одинадцятого століття китайський коваль Бі-Шен навчився складати з окремих письмових знаків, вирізаних на глині, цілу друковану форму.

Цікаво, що спосіб друку відбитками – друкарню – придумав у п’ятнадцятому столітті Йоганн Гутенберг. Він першим винайшов, як виготовляти окремі металеві літери однакового розміру. Він також запропонував спосіб поєднання окремих букв у рядок – верстку. Крім того, Гутенберг придумав і як скріпити окремі верстки в єдину сторінку. З ім’ям Гутенберга пов’язаний винахід рецепту фарби, яка рівномірно зафарбовувала друкарську форму і давала чіткий відбиток, який швидко висихав.

У період Середньовіччя книги писали тільки в монастирях, де і утворювалися бібліотеки. Перша в Європі світська бібліотека була створена в 1250 році в Паризькому університеті.

Першу бібліотеку в Київській Русі зібрав князь Ярослав Мудрий. Вона була заснована при Софійському соборі в 1037 році. Крім державних актів у цій бібліотеці зберігалися церковні книги та література з історії, географії, астрономії, філософії. У ній були також зібрані твори візантійських авторів, давньогрецьких істориків і мислителів: Аристотеля, Геродота, Плутарха.

Папір був винайдений у Китаї. На території сучасної Європи паперове виробництво стало поширюватися приблизно в одинадцятому сторіччі нашої ери.

За часи побутування радянської ідеології та антиукраїнської пропаганди у багатьох українців склалося хибне враження, що Іван Федоров був найпершим друкарем на українських землях. За цією концепцією Іван Федоров після заснування першої друкарні в Росії у 1564 році через вісім років засновує друкарню у Львові і 1574 року видає «Апостол». Цей рік визначається як початок заснування українського друкарства.

Але за дослідженнями українських та зарубіжних учених, ще у середині ХV ст. у Львові працювала друкарня Степана Дропана, багатого львівського міщанина, який пізніше подарував свою друкарню Свято-Онуфрієвському монастирю.

До Степана Дропана друкарня перейшла від його тестя Яна Зоммерштайна, пам’ять про котрого залишилася у львів’ян дещо зміненими назвами – передміcтя Замарстинів і Замарстинівської вулиці.
Таким чином можна стверджувати, що Ян Зоммерштайн був і найпершим друкарем в Україні, а Степан Дропан – першодрукарем серед українців. Оскільки Ян Зоммерштайн за походженням очевидно був німцем, то можна припустити, що перші книги в цій друкарні видавалися латинською мовою, яка на той час була надзвичайно поширеною у Львові.

Не випадково Іван Федоров через 112 років, у 1572 р, прибуває саме до монастиря Св. Онуфрія, але щоб не започаткувати, а продовжити іти «стопами Богоізбраного мужа» та «друкарство занедбане обновити». Ці слова надруковані у післямові до «Апостола» (1574 року). Напис на могильній плиті Івана Федорова також свідчить, що друкарство в Україні було засноване задовго до приїзду росіянина.

Також вченим Орестом Мацюком у Центральному державному історичному архіві Львова було віднайдено унікальний документ – інвентарний список книг Словітського монастиря (Львівщина) за 1826 р.

У переліку книг наведено такі видання: Новий тестамент із мідними замочками, виданий у Почаєві у 1511 р.; Тріодь у шкіряній оправі, надрукована в Києві у 1527 р.; Тріодь у шкірі, видана в Києві у 1540р.; Анфологіон, оправлений у шкіру, Львівського видання 1542 р.; Служебник, надрукований у Львові (1546) та ін. Таким чином ми маємо ще один незаперечний доказ існування в Україні друкарень задовго до Івана Федорова. Географія поширення цих українських друкарень була досить широка.