Українці – веселий народ! Що не кажіть, а сміятися вони вміють. І навіть тоді, коли всі народи плачуть, українці сміються. А що залишається робити: грошей нема, газу нема, бандити не по буцегарнях, зек – президент…

Ото буває пізнім зимовим вечором приходиш з роботи в рідну хату, двері відкрив, включати світло, а його нема – звична картина. До умивальника руки помити – і води нема. Газу, вже казали, теж нема – москалі зажали. Отак і живуть в Україні: небриті, немиті, холодні, голодні і злі… Хоча ні, не злі – веселі, а ті що злі – то не українці, то москалі, зляться, що їхня “родіна-матушка” не забирає їх під своє крильце з «неіснуючої країни» України.

“Україна рідна мати, не вкрадеш – не будеш мати”, – в Україні вміють красти усі: влада в народу, а народ в держави. Ото виходить робочий з заводу, а в кишені жменя цвяхів: “А я себе зле почуваю, як нічого не винесу”, каже, а там вже й нічого крім цвяхів нема – все що можна було продати, то начальство давно закордон вивезло. То як в тому анекдоті: зібрав колгосп 50 тон зерна, а як здавати в “закрома родіни” то тільки 20; де решта, питаються, а голова колгоспу в новенькому Лексусі: “А нема, миші з’їли”.

А ще українці дуже гордий народ. Причому у кожного історія своя, і в кожного вона правдива. І боронь боже зізнатися, що ти був неправий – гордість не дозволяє. Горді і заздрісливі, особливо до сусідів, адже в сусіда і хата більша, і машина краща, і волосся на голові густіше, зате його жінка каже, що в ліжку він гірший – українці горді!

А який в Україні народ трудолюбивий, так і рвуться, щоб лишній кавалок землі увірвати – там же можна ще огірочки посадити. Зате їдеш весною полями, будяки так цвітуть, так цвітуть, аж душа радіє…

Вміють жити в Україні, вміють жити весело, а якщо самим повеселиться не виходить, то хай хоч світ посміється!

Дід Панас, Голос Народу.

Живіт. Це дуже важливе місце у людини. Там розташовані макарони, компот, борщ. Серед усього цього десь ще серце поміщається.

Кип’ятильник. У похід його не беруть, бо в лісі важко знайти розетку.

Безсоння. Це може бути у нареченої. Лежить вона вночі і думає: Яке в мене завтра сукня буде? Красиве чи ні? А головне – який у мене завтра чоловік буде?

Джентельмен. Це те ж саме, що й леді. Тільки чоловік.

Їжа. Найсмачніша виходить у бабусі, у мами теж добре виходить. А тато зате хліб добре ріже!

Пральний порошок. Зазвичай це насипають в пральну машину. А ось що буде, якщо його насипати в суп, я не знаю, бо ще не пробував.

Наречений. Так дядечка називають до того, як він одружується. А після того, як він одружується, його вже називають іншими різними словами.

Щастя. У дітей цього половина на половину. Бо мама то лає, то морозиво купує.

Телесеріал. Це найбільше подобається жінкам, бо там всякі захоплюючі події відбуваються. Чоловіків, наприклад, вбивають по декілька штук одразу.

Хвіст. Він прироблений до звірів ззаду. Наприклад, корова закінчується, і починається він.

В США знаходиться унікальне озеро. Проте його унікальність не в специфічних природних особливостях водойми, а в назві – Chargoggagoggma­nchauggagoggchaubunagunamaugg.

Ця назва складається з 45 букв. Озеро отримало її від місцевих індіанців з племені Ніпмак. Озеро знаходиться в центральній частині штату Масачусетс і означає щось на зразок “Прикордонне нейтральне місце риболовлі індіанців і англійців з ножами”. Існує й інша версія перекладу назви озера: “Ти ловиш рибу зі своєї сторони озера, я ловлю рибу з іншої сторони озера, а посередині ніхто рибу не ловить”, хоча стверджують, що це лише дотепна вигадка журналістів.

Місцева влада вирішила зберегти історичну назву, яка з’явилося ще за часів колонізації Америки. Але впоратися з ним американці не можуть – довжелезне слово майже скрізь пишеться з помилками, в тому числі і на дорожніх знаках та листівках. А вже про те, щоб вимовити його вголос не може бути й мови: місцеві жителі називають озеро просто “Озеро Вебстера“, від назви найближчого до нього міста.

Щоб вирішити проблему з правильністю написання нзви озера влада спробувала ввести у використання версію з 15 буквами – Chaubunagungamaug, але це лише спричинило зростання популярності 49-буквеного варіанту – Chargoggagoggmanchauggauggagoggchaubunagun­gamaugg.

Місцеві ентузіасти провели дослідження і з’ясували, що 45-буквений варіант найбільш популярний (949 згадувань, у тому числі в енциклопедіях і словниках), а 49-буквений займає друге місце (382 згадки).

Саме по собі озеро досить велике, його площа 5,83 квадратних кілометрів а найбільша глибина 15 метрів. Воно користується великою популярністю серед туристів, люди приїжджають сюди покататися на човнах, поплавати та порибалити.

Психологи вважають, що матюкаючись можна значно швидше відновити енергетичний балансу організму та зняти стрес.

Ненормативна лексика допомогла винайти телефон! Саме матюки свого помічника почув у слухавці Олександр Белл, після того, як помічник неправильно з’єднав якісь дроти. Таким чином, лайка була першими словами, сказаними по телефону.

Перше місце за кількістю матюків посідає англійська мова, на другому місці знаходиться голландська мова, а “почесне” третє місце займає російська мова.

Одне з найстаріших правил етикету з’явилося завдяки ненормативній лексиці. Англійський король Георг V одного разу в гніві стукнув кулаком по обідньому столу, після чого почав дико матюкатися. Коли він заспокоївся, то видав указ, за яким виделки повинні лежати на столі зубцями вниз.

Людина вживає матюки в середньому 230 000 разів за все своє життя.

У США винайшли спеціальний пристрій, який розпізнає матюки в телепрограмах і фільмах. У разі виявлення нецензурних слів, пристрій здатний відразу вимкнути звук, щоб не травмувати психіку глядача.

Рада Каунаса прийняла рішення штрафувати людей на вулицях за лайку. Щоправда, матюкатися заборонили тільки російською мовою.

Коли радянські військові радники навчали мирних північно-в’єтнамських селян поводження з зенітними установками, ті розуміли лише один спосіб звернення – «роби, як я». В’єтнамці виявилися настільки старанними учнями, що запам’ятовували все підряд. На перевірках вони слідом за словами «Так точно, товариш генерал!» посилали його до такої-то матері.

Сьогодні четвер.

Це гірше, ніж субота.

Але краще, ніж вівторок.

Більше того, це набагато краще, аніж понеділок.

І не набагато гірше, ніж п’ятниця.

Четвер хоч і зовсім трішки, але кращий за середу.

Навіть більше – четвер значно кращий за неділю.

Тому що в неділю – завтра понеділок, а в четвер – завтра п’ятниця

Перше квітня – брехня всесвітня. Хоча й ця дата сама по собі викликає посмішку, але тим не менш у цей день сталося чимало серйозних подій. Цікаво, кому не святкувалося!?

У 1778 році саме в цей день було придумано знак долара — $, вигадав його нью-орлеанський бізнесмен Олівер Поллок.

1875 рік — англійська газета «Таймс» вперше у світі почала публікувати на своїх шпальтах прогноз погоди.

1889-й — у магазинах Чикаго з’явилася перша посудомийна машина, створена Джозефіною Кокрейн.

1890 року у США було видано патент на тролейбус бельгійському емігранту Шарлю Ван Деполю.

У 1923-му вийшов перший номер радянського журналу «Огоньок».

У 1967 році в СРСР відбулася прем’єра фільму «Кавказька полонянка».

У 1973 році в Одесі відбувся перший фестиваль «Гуморина», а 1976 року була заснована компанія Apple.

2009 – Албанія та Хорватія стали членами НАТО.

Виникнення традиції відзначати свято 1 квітня, або як його ще називають – День всіх дурнів (All Fool’s Day) в першу чергу, як не дивно, пов’язують із весняним рівноденням (за григоріанським календарем).

Перша згадка про свято 1 квітня в англійській літературі датується ще XVII століттям, хоча ще в 1564 році це свято існувало у Франції, коли через зміну календаря дата Нового року змінилася з 25 березня на 1 січня. У ті часи багато люду продовжували обмінюватися новорічними подарунками 1 квітня – в останній день новорічних свят, тому їх і називали першоквітневими дурнями.

За іншою версією, зародження цього свята приписується часам Стародавньому Риму, де в середині лютого (а зовсім не на початку квітня) відзначалося свято дурнів. Апулей вважав, що в древньому Римі першоквітневий обман був пов’язаний зі святом на честь божества сміху. Інші стверджують, що це свято зародилося ще в стародавній Індії, де 31 березня відзначали свято жартів. Ісландські саги свідчать, що звичай обманювати 1 квітня, був введений богами на згадку про Скадій, дочок Тіасса.

Існує і міфічне припущення, за яким це свято з’явився завдяки неаполітанському королю Монтерею, якому на честь свята з нагоди припинення землетрусу піднесли рибу. Через рік властитель зажадав точно таку ж! Але подібної рибини не знайшли і кухар приготував іншу, яка була дуже схожа на потрібну. І хоча король розпізнав підміну, він не розгнівався, а навіть розвеселився. З тих пір і увійшли в звичай першоквітневі розіграші.

Найвідомішому розіграшу на 1 квітня ось уже 54 роки. Британська телекомпанія BBC у цей день розіграла своїх глядачів сюжетом про небувалий урожай макаронів у Швейцарії!

Зокрема, кореспондент BBC у своєму репортажі назвав фактори, які спричинили цю надзвичайну подію – дуже помірна зима та зникнення шкідників.

Після цього телеканал просто завалили дзвінками глядачі, з проханням розказати, як же вирощувати макаронні дерева, на що співробітники телекомпанії ввічливо відповідали: “потрібно взяти макарони, поставити їх у банку з томатним соусом, поливати оливковою олією і сподіватися на чудовий врожай”.

Мрія будь-якого працівника – нічого не роблячи отримувати хорошу зарплату. Виявляється, переконати начальство, що ви совісно виконуєте свою роботу не так вже й важко. Ось десять правил від Енциклопедії Корисного, завдяки яким ви ніколи не будете перепрацьовуватись.

1. Завжди носіть з собою якісь документи. Люди з документами в руках справляють враження напружено працюючих працівників, які направляються на важливу зустріч. Люди з порожніми руками виглядають так, ніби збираються на каву, а якщо ви йдете з газетою в руках, то можуть подумати що ви зібрались у туалет. Крім цього, обов’язково тягніть із собою купу всіляких паперів, коли йдете увечері додому, створюючи таким чином враження, що ви працюєте більше, ніж насправді.

2. Для створення оманливої зайнятості використовуйте комп’ютер. Кожен раз, коли ви вдивляєтесь в монітор, це виглядає, наче вивиконуєте дуже напружену роботу. Ви можете відправляти й одержувати особисту електронну пошту, загалом робити все що завгодно, що навіть близько не пов’язане з роботою. Якщо вас спіймає бос – а він вас обов’язково колись спіймає – ваш кращий захист – заявити, що ви вивчаєте нове програмне забезпечення, і таким чином заощаджуєте гроші, які довелося б витратити на підвищення вашої кваліфікації.

3. Безлад на столі. Вище керівництво може йти додому, залишаючи стіл порожнім. Для всіх інших це буде виглядати так, начебто ми працюємо недостатньо напружено. Спорудіть гори з документів навколо свого робочого місця. Для спостерігача торішня робота виглядає так само як і поточна, значення має тільки обсяг. Якщо до вас повинен хтось прийти, зарийте документ, який вам знадобиться, у середину купи і довго шукайте його.

4. Автовідповідач. Ніколи не відповідайте на телефонні дзвінки, якщо у вас є автовідповідач. Люди вам дзвонять тому, що хочуть щоб ВИ робили роботу для НИХ. Так жити не можна. Пропускайте всі дзвінки через автовідповідач. Якщо хтось залишає повідомлення для вас і воно загрожує роботою, відповідайте на нього під час обідньої перерви, коли ви знаєте, що людини немає на місці – це створює враження про вас як про людину дуже відповідальну і сумлінну.

5. Поводьтеся нервово і роздратовано. Необхідно намагатися постійно виглядати нервовим і роздратованим, щоб у босів створилося враження, що ви постійно зайняті.

6. Йдіть з роботи пізно. Завжди йдіть з роботи пізно, особливо якщо бос ще на місці. Ви можете читати журнали і книги, на читання яких завжди бракувало часу допізна, перед тим як піти. Переконайтеся в тому, що ваш шлях до виходу пролягає повз двері боса. Відправляйте важливі повідомлення в неробочий час (21:35, 7:05 і т.п.) і під час державних свят.

7. Креативне зітхання. Голосно зітхайте, коли навколо багато народу, щоб справити враження, що ви перебуваєте під жахливим тиском.

8. Штабельна стратегія. Недостатньо накопичити багато документів на столі. Складіть на підлозі побільше книг (найкраще підходять товсті комп’ютерні посібники).

9. Укладання словника. Перегляньте парочку комп’ютерних журналів і завчіть жаргонні слівця й назви нових продуктів. Вільно користуйтеся ними в розмовах з шефом. Пам’ятайте: не обов’язково, щоб він вас розумів, але звучати це буде вражаюче.

10. Не надішліть це випадково свому шефу!!!

1. Розіграш з нитками. Якщо в кімнаті колеги або сусіда по гуртожитку двері відчиняються назовні, то можливий такий розіграш. Потрібно з’єднати різноманітні предмети: книги, ручки, легкі меблі і т.д. за допомогою ниток з ручкою дверей. «Жертва» відчиняє двері, і всі предмети вилітають зі своїх місць. Повний розгром!

2. Розіграш із коробкою. В аудиторії, де зараз розпочнеться лекція, поставити невелику коробку на високе (вище людського зросту) місце, наприклад, на шафу. У коробці повинен бути верх і не повинно бути дна. Ззовні наклеїти яскравий, здалеку помітний напис – наприклад, «секс», «презервативи» – і заповнити коробку конфетті.

Викладач входить в аудиторію, бачить коробку із зухвалою назвою і що робить? Звичайно ж, знімає її з шафи. А коробка ж без дна!

3. Розіграш із табличками. В установі, де багато відвідувачів, розмістити табличку із вказівкою туалету на дверях абсолютно іншого приміщення. Бажано, щоб працівники, що знаходяться в цьому приміщенні, як можна рідше виходили назовні – так довше висітиме табличка, і тим довше працівники спостерігатимуть неймовірно здивованих відвідувачів.

Особливо буде весело, якщо розмістити вказівник до жіночого туалету. Можна виготовити кілька стрілок вказівників, щоб люди швидше знаходили дорогу до псевдотуалету. Можна замість напису «туалет» використовувати напис «буфет» – працівникам доведеться дуже багато разів пояснювати, що тут не буфет, а наприклад, лаборантська.

4. Розіграш з мотузкою. Узяти довгу мотузку і знайти невеликий будинок, що стоїть осторонь. Першого ліпшого попросіть потримати кінець мотузки. З іншим кінцем мотузки ідіть навколо будинку і, обійшовши майже повністю, попросіть іншу людину потримати вже цей кінець мотузки.

Попросіть сильно натягнути мотузку і йдіть собі. Що виходить? Ці люди один одного не бачать, їм заважає кут (ви бачите їх обох), і мотузку вони кинути не можуть – адже їх попросили потримати. Чим це скінчиться?

5. Розіграш по телефону. Якщо у вашому колективі з’явилася нова молоденька секретарка – розіграйте наївну колегу. Хто-небудь із сусідньої кімнати телефонує їй і якомога серйознішим голосом повідомляє про те, що це оператор телефонної станції, і зараз з метою очищення дротів по телефонному каналу буде подана гаряча пара під тиском.

Тому потрібно дуже швидко закутати всі телефонні трубки в офісі поліетиленом або папером (або покласти їх на підлогу). Найголовніше – вимовити це серйозно і швидко. Ну і секретарка повинна бути достатньо довірливою.

Смішного вам першого квітня!