День Перемоги, 9 травня – свято чи день пам’яті? Зрештою, чи так вже це й важливо, адже сьогодні багато хто вже навіть не знає, що саме сталося в цей день. З Енциклопедією Корисного ви дізнаєтеся, що говорять нам про День Перемоги історичні джерела.

9 травня 1945 року генерал-фельдмаршал Кейтель, який був начальником штабу верховного головнокомандування вермахту, маршал авіації Великобританії Теддер і заступник верховного головнокомандувача Червоної Армії маршал Жуков підписали акт про повну і незаперечну капітуляцію німецької сторони. Це, беззаперечно, найважливіший факт про День Перемоги і не дивно, що він загальновідомий. Але чи знаєте ви що були ще більш цікаві факти про День Перемоги?

Берлін був узятий ще 2 травня. Але фашистські війська чинили активний опір ще тиждень, тому німецьке командування прийняло рішення зупинити це марне кровопролиття і капітулювати.

Наказ про визнання 9 травня державним святом був підписаний Сталіним ще до цих подій. І вже в 6:00 ранку диктор Левітан оголосив на всю країну, що 9 травня – це День Перемоги. Увечері в Москві дали тридцять залпів з тисячі гармат.

У 1948 році з’явилися вказівки забути про війну і відбудовувати народне господарство, тому 9 травня перестав бути вихідним днем. Паради і вихідний повернулися в 1965 році, вже за Брежнєва.

За кордоном День Перемоги відзначають 8 травня. Так вийшло через різницю в часі – для Європи акт був підписаний 8 травня о 22 годині 43 хвилини.

В Сполучених Штатах Америки відзначають два Дня Перемоги, перший з них називається VE Day – це День Перемоги в Європі, а другий VJ Day – День Перемоги над Японією.

Сьогодні Енциклопедія Корисного розповість вам, звідки виникла цікава традиція розмальовувати яйця на Великдень. Ця Великодня традиція сягає тих часів, коли християнство тільки зароджувалося на землях Палестини. Після того, як Ісус Христос воскрес, його учні пішли по різних країнах нести благу звістку про воскресіння Спасителя.

Марія Магдалина відправилася з цією звісткою до палацу імператора Тиверія. Щоб не йти в будинок правителя з порожніми руками, Марія взяла з собою звичайне куряче яйце, більше у неї нічого не було, адже вона була бідна.

Але цей подарунок чи випадково, чи з наміром Марії, мав у собі глибокий зміст: всім відомо, що яйце є символом життя, оскільки під міцною шкаралупою б’ється приховане від очей життя, яке вийде назовні в свій час у вигляді крихітного курчати.

Звичайно, імператор Тиверій не повірив словами Марії про воскресіння Ісуса Христа, більш того, він посміявся над її словами і з сарказмом сказав: «Біле яйце ніколи не стане червоним, мертвий ніколи не воскресне».

Але не встиг Тиверій замовкнути, як яйце, що тримала Марія Магдалина в руках, забарвилося в яскраво червоний колір. З тих пір християни всього світу фарбують яйця на Великдень. Ця Великодня традиція символізує віру у Воскреслого Господа і вічне життя.

Населення Камбоджі складає 13 мільйонів чоловік, 80% з яких – кхмери. Більша частина населення проживає в долині річки Меконг і займається сільським господарством.

Камбоджа до цього моменту вважається замінованою країною світу: на її території після військових конфліктів другої половини XX століття залишилося за різними даними від 3 до 6 мільйонів активних мін.

Для виготовлення кулінарних страв кхмери використовують практично будь-яку живність, що мешкає в країні. У Камбоджі можна спробувати варених черепах і їхні яйця, смажених жуків і павуків і т.п.

Кхмерський храм Ангкор в місті Сиемреап, що має розміри 8 на 24 кілометри, є найбільшим храмовим комплексом у світі.

Пномпень – найбільш густонаселене місто Камбоджі, яке поєднує в собі і сучасні будівлі, і стародавні пам’ятники давно минулих епох. Перебуваючи в столиці Камбоджі, обов’язково відвідайте:

Національний Музей Мистецтв – ця будова в кхмерскому стилі є скарбницею історичного та етнографічного надбання країни. Тут виставлені знайдені при розкопках Ангкора реліквії, твори мистецтва та ремесел. Навколо музею безліч магазинчиків торгують антикварними речами і картинами.

Королівський Палац – велична будівля, символ Камбоджі. Зведений палац понад століття тому французами на честь остаточного затвердження Пномпеня столицею Камбоджі під протекторатом Франції.

Заслуговує не меншої уваги, ніж Пномпень, стародавня столиця Камбоджі: Ангкор. За багато століть кхмерські королі звели тут величні храми, палаци і пагоди (культова буддійська споруда у вигляді багатоярусної башти).

На рубежі 10-12 століття Ангкор вважався одним з найбільш розвинених міст стародавнього світу. Проте, в 15 столітті, війська Сіаму зруйнували Ангкор, жителі покинули його, а джунглі захопили його вулиці і будівлі в свої володіння. Неодноразово робилися спроби очистити місто від заростей, але по справжньому їм зайнялися лише в 1990 році. З 1992 року Ангкор знаходиться під захистом ЮНЕСКО.

Маврикій – це держава, розташована на безлічі островів. Один з цих островів також називається Маврикій. Острів Маврикій, найімовірніше, був відкритий португальськими мореплавцями, які дали йому ім’я Сішна.

Незважаючи на те, що цей відносно невеликий острів знаходиться в 1200 милях від африканського материка, Маврикій офіційно вважається частиною Африки. Розташування цієї острівної держави, приблизно за 900 км на схід від Мадагаскару, робить його цілком доступним також і з боку Індії.

Після відкриття португальцями, острів потрапив в руки інших колоністів. Ними стали голландці, перейменувавши острів. Він був названий на честь латинського варіанту імені Моріца Оранського. Потім острів Маврикій потрапив в руки третіх власників – французів. Вони вирішили назвати острів на свій лад і дали йому ім’я Іль-де-Франс. Нарешті, в 1721 році англійці створюють на острові перші постійні поселення і вже остаточно називають його Маврикій.

Маврикій являє собою острів вулканічного походження, однак зараз на Маврикії немає активних вулканів. Цікаво, що на Маврикії зареєстрована рекордна щільність населення – близько 600 чоловік на 1 кв. км. Площа Маврикія лише трохи перевершує площу Москви.

Маврикій радує туристів чистими піщаними пляжами і приємною природою. Однак великого різноманіття тваринного світу на землях Маврикії немає. Чого не можна сказати про багатий водний світ острова.

Перед тим, як поїхати до республіки Шрі-Ланка, здалося б дізнатися кільканадцять цікавих фактів про Шрі-Ланку. Сподіваємося, вони вам припадуть до душі!

Отже, цікаві факти про Шрі-Ланку до вашої уваги.

Шрі-Ланка отримала незалежність від Великобританії в 1948 році, але стала повноцінною республікою лише в 1972 році. Ці 24 роки країна називалася Цейлон.

Цікавий факт, що в Шрі-Ланці 70 відсотків населення сповідує буддизм, а далі йдуть іслам, індуїзм і християнство.

Шрі-Ланка займає перше місце з експорту чаю в світі! Це означає, що вам не доведеться шукати, де випити чаю – він тут на кожному кроці.

Рупія – головна валюта Шрі-Ланки. Місцева рупія дорівнює 100 центам, а 1 долар коштує 110 рупій. Цікаво знати, що вивезення цієї валюти за межі Шрі-Ланки суворо заборонено.

Найпопулярнішою стравою на Шрі-Ланці є прянощі каррі з рисом і невеликим гарніром з овочів. Якщо так трапилося, що ви не любите надто гостру їжу, то не варто засмучуватися, адже в Шрі-Ланці існує багато видів м’якого каррі.

Найбільш популярна туристична пам’ятка – це храм Зуба Будди в Канді, що раніше був древньою столицею острова. Як відомо, в цьому храмі зберігається найважливіша буддійська святиня – зуб самого Будди.

У давньоіндійській епічній поемі «Рамаяна», написаної в IV столітті до н.е. вже згадується про Шрі-Ланку!

Офіційні мови Шрі-Ланки: сингальська і тамільська, але англійська мова стає все більш популярнішою. Це відбувається через великий наплив англомовних туристів з усього світу.

Сьогодні Енциклопедія Корисного пропонує вашій увазі добірку цікавих фактів про Монако.

Монако бере свій початок ще в 1215 році, тоді князівство було колонією Генуї. Монако називають “містом-державою”, це означає, що населення всієї країни проживає в одному місті.

Цікавий факт: Назва Монако походить від грецької колонії під назву «Monoikos», яка була побудована поблизу сьогоднішнього розташування країни. Назва колонії походить від двох грецьких слів: «Monos», що означає «один», і «oikos», що означає «будинок». Дослівно ця назва перекладається як «Єдиний (один) будинок».

Князівство Монако – друга найменша країна в світі після Ватикану!

Цікавий факт про Монако: загальна площа цієї крихітної країни становить близько 2 км кв!

Населення Монако складає 30 586 за даними липня 2010 року. Щільність населення є найбільшою в світі. На даний момент вона складає 15 293 чоловік на км. кв.

Офіційною релігією є католицизм, проте конституція передбачає свободу інших релігій.<

Цікавий факт Монако: в князівстві проживає більше 80% іноземців, які, як відомо, не платять податки, отже, Монако – рай для багатіїв!

Офіційною валютою є Євро, яке було введено в 2002 році. Цікавий факт про Монако: князівство не має військово-морського флоту і військово-повітряних сил, але є невелика армія, якщо це можна так назвати. Кількість солдатів у цій «армії», становить трохи більше 100 чоловік!

В момент свого відкриття у 1889 році Ейфелева вежа була найвищою будівлею в світі. Але вже у 1930 році цей титул отримав хмарочос “Крайслер”. Проте Ейфелева вежа повернула собі це горде звання після того, як на ній розмістили 24-метрову антену. На сьогодні Ейфелева вежа входить до п’ятірки найвищих будівель Франції.

Оскільки Ейфелева вежа дуже висока, то для створення ілюзії глибокої перспективи її фарбують у три різних відтінки кольору. Вежу покривають 60 тоннами фарби кожні сім років для захисту від корозії.
Перед вторгненням до Парижу німців під час Другої світової війни, французи зробили диверсію на Ейфелевій вежі. Вони вивели з ладу ліфт, щоб вороги не могли насолоджуватися видом на місто. Відремонтували його лише у 1944 році.

У 1912 році конструктор парашута-пальто випробовував свій винахід на Ейфелевій вежі. Чоловік стрибнув з платформи третього рівня і загинув.

Малі копії Ейфелевої вежі можна зустріти в різних частинах світу: в американському Лас-Вегасі, китайських Хуанчжоу і Шеньчжені, в Копенгагені, Актау, що в Казахстані та інших містах.

У 1925-1934 роках автомобільна компанія Citroën використовувала Ейфелеву вежу в якості рекламного щита. Це була найбільша реклама свого часу.

Зараз, мабуть, неможливо уявити життя людства без телебачення. Але насправді історія телебачення не така уже й давня. Виявляється, перші телевізійні системи були створені тільки в XX столітті. У 1923 році Чарльз Дженкінс здійснив передачу нерухомого зображення по радіо з Вашингтона до Філадельфії та Бостона, а в 1925 році йому вдалося передати зображення рухомих фігур. Перед глядачем за одну секунду змінювалося 12,5 кадрів – це була подія, з якої почалася історія телебачення.

Потім швидкість була збільшена до 25 кадрів у секунду. Втім, з роками ентузіазм вщух. Виявилося, що отримати хороше, чітке зображення в механічному телебаченні взагалі неможливо. Історія телебачення стверджує, що широкого поширення механічне телебачення не отримало і, в кінці кінців, повсюдно поступилося електронному телебаченню.

Першим, хто запропонував застосувати електронно-променеву трубку для телевізійної передачі, був Борис Розінг – радянський фізик і винахідник, основоположник електронного телебачення.

Історія телебачення дуже добре пам’ятає 1907 рік, саме тоді Борис Розінг отримав патент на спосіб електричної передачі зображення на відстані. Для цього Розінг використовував два барабани з дзеркальним покриттям.

Після довгих і наполегливих дослідів зі своєю апаратурою Борис Розінг зумів отримати перше зображення на екрані свого приймача – саме так і почалася історія телебачення, такого звичного для нас сьогодні. Перший телевізор міг передавати зображення простих геометричних фігур, а також рух руки. Повідомлення про винахід Розінга були надруковані в технічних журналах США, Японії та Німеччини і зробили великий вплив на подальший розвиток телебачення.

На початку 21 століття історія телебачення входить в нову еру – на зміну електронному поступово приходить цифрове телебачення.

У світі музики постійно відбувається щось цікаве, адже музиканти – надзвичайні вигадники, втім, як і всі творчі люди. Але часом вони відмочують щось справді дивне. Сьогодні ми поділимося з вами парою цікавих історій зі світу музики.

Одного разу американська хард-рок група Van Halen виїжджала на гастролі з великою кількістю сценічного обладнання, так як їх шоу було одним з найскладніших в технічному плані і насичене безліччю трюків та спецефектів.

У райдері групи одним з пунктів була вимога поставити на стіл у гримерці тарілку з цукерками M&M’s, але без коричневих цукерок. Пояснювався цей пункт зовсім не дивакуватою примхливістю рокерів – якщо організатори концерту не виконували цю маленьку вимогу, це свідчило про їх неуважне ставлення до деталей райдера. Значить, і інші його пункти могли бути проігноровані, що могло створити проблеми з якісним проведенням шоу і його безпекою.

Ще одна цікава історія зі світу музики. У 2001 році англійський співак і композитор Майк Батт випустив альбом кавер-версій класичних творів, в числі яких був трек «A One Minute Silence» – це була просто одна хвилина тиші.

Незабаром власники авторських прав на твори Джона Кейджа, відомого своєю п’єсою «4’33″ », яка також складається з однієї хвилини тиші, заявили про намір подати в суд на Батта за порушення авторських прав.  Майк Батт заявив, що його тиша – зовсім інша і не має нічого спільного з тишею Кейджа, проте був змушений домовитися про позасудове врегулювання питання, заплативши в якості відступних шестизначну суму.

Ким ви працюєте? Економістом? Юристом? Лікарем? Ви вважаєте, що вам не пощастило з роботою? Ненавидите свій офіс і жорстоке керівництво? Тоді вам буде цікаво дізнатися про кілька «веселих» професій давнього світу. Енциклопедія Корисного гарантує, що ви поглянете на свій фах зовсім під іншим кутом. Отже:

Древній Рим славився першим в історії прототипом «каналізації». Але вона не була централізованою, а індивідуальною, у кожному будинку. Звісно, періодично потрібно було кудись дівати усе те «добро». Цією брудною справою займався спеціальний фахівець, якого називали стеркораріус. Ото не пощастило бідолашному, правда?

Ще одна цікава професія. Завданням уринатора було пірнання на глибину більше 30-ти метрів, найчастіше для встановлення будівельних конструкцій. У водолаза був ковпак з повітрям у вигляді дзвона зверху і вантаж на ногах знизу. Канат з’єднував його з поверхнею. Ця робота була дуже шанованою і високооплачуваною.

Інша цікава професія – автор табличок з … прокльонами! Ця робота розумова, але від того не менш важка. Цей фахівець чимсь нагадує сучасного копірайтера. Якщо ви хотіли побажати комусь щось лихе, ви замовляли у цього фахівця таку табличку і несли в храм. Вважалося, що божество прочитає таку табличку і виконає те, що там написано.

Нещасний писака півдня вислуховував скарги своїх клієнтів, а другу половину – ліпив тексти страхітливих проклять. На щастя, багато таких табличок збереглося. Ось одна з них: «нехай паралізує всі члени і суглоби Вікторіуса, візника Синьої команди … всіх його коней … засліпить їм очі, щоб вони не могли бачити, і скаламутить їхні душі і серця, щоб вони не могли дихати».

Ще одна цікава професія давнього світу – похоронний клоун! Це неймовірно, але йому платили за те, що він перевдягався в померлого, поводив себе радісно, танцював і жартував. Римляни вірили, що таке дійство віджене злих духів і забезпечить померлому радість у загробному житті. Під час похорону цей клоун бігав довкола тіла, жартував і кривляв померлого, його манери. Деякі з таких клоунів були в пошані, і їм надавалася честь обслуговувати похорони знатних людей та імператорів.