Ви дуже помиляєтеся, якщо думаєте, що просто створивши сайт, Ви заодно отримаєте і миттєвий результат від нього. Щоб Ваш сайт приносив прибуток і був відвідуваним, необхідно засвоїти деякі правила.

Отже, запам’ятайте:

1. Сайт із невеликим відсотком текстової інформації (без активного наповнення надалі) не буде відвідуваним без розкрученого бренду в офлайні.

2. Без регулярного наповнення Ваш сайт буде сприйнятий пошуковими системами як “мертве місце”. Саме тому необхідно мінімум 2-3 рази на тиждень “годувати” його свіжим (унікальним) контентом.

3. В ідеалі кожна сторінка сайту повинна містити мінімум 2 тис. зн. тексту, інакше вона сприймається пошуковими як така, що не несе корисної інформації для користувача. Особливо це правило актуально для головної сторінки. Якщо кількість сторінок з графікою переважає – необхідно часто наповнювати текстові сторінки. Якщо Ви людина зайнята і не можете займатися день у день оновленням сайту – Ви можете замовити цю послугу у фахівця.

4. Навіть при активному оновленні сайту Ви не побачите швидкого результату. Згідно зі спостереженнями багатьох веб-майстрів, сайт, вік якого менше півроку-року, пошукові системи тримають в так званій «пісочниці». Коли ж сайт проходить перевірку часом (за умови його активного наповнення та розвитку) Ви зможете насолодитися бажаним ефектом від його роботи.

5. Якщо послуга, яку Ви пропонуєте інтернет-громадськості не є унікальною – не ігноруйте силу SEO. Тут Вам знадобиться послуга складання семантичного ядра сайту, згідно з ключовими запитами якого повинен формуватися контент сайту. Написання SEO-текстів має цілий ряд нюансів, тому дуже важливо не переборщити з ключовими словами, підібрати правильне кількість різних типів запитів, які будуть зустрічатися в статті.

Якщо вам потрібен сайт-портфоліо або сайт послуг, ви можете замовити сайт. Крім створення сайтів, ми пропонуємо ряд супутніх послуг: написання унікального контенту, seo-оптимізація тексту, переклади, обробка фотографій, ведення груп та акантів у соціальних мережах тощо.

Ми живемо у фантастичний час, коли технічний прогрес не просто крокує планетою, а летить уперед чи не зі швидкістю світла. Якісь десять років тому мобільний телефон був предметом розкоші, а зараз він – засіб першої необхідності. Важко уявити, яким цей світ буде через десять-двадцять років.

Але дещо неймовірне розробники пропонують нам вже зараз. Вже незабаром коротенької прогулянки буде достатньо для…підзарядки мобільних телефонів, фотоапаратів, плеєрів та інших невеликих електронних пристроїв. За повідомленням ВВС, американські вчені винайшли спеціальний пристрій, який здатен перетворити енергію тіла людини в електричний струм!

Цей диво-пристрій за задумкою розробників буде розміщений у взутті. Це диво техніки має здатність поглинати молекули води, які приводяться в рух під час ходьби, і переробляти їх в електроенергію. Зарядки такого штибу вже використовуються в малопотужних приладах, приміром, у годинниках.

Людина – це ідеальне джерело енергії, адже під час бігу кожен з нас може виділяти близько кіловата енергії. Вчені вважають, що цієї кількості енергії цілком достатньо для повноцінного живлення не лише мобільного телефону, але й ноутбука.

Але доопрацювання у такому пристрої потребує момент передачі електричної енергії від людського тіла до пристрою, що потребує зарядки. Спочатку планувалася розробка спеціального перехідника, за допомогою якого до взуття можна було б підключити USB кабель.

енергія людського тіла

Та такий спосіб зарядки електронних приладів страждає у зручності використання. Пізніше був розроблений малесенький передавач, який підключається до взуття за допомогою технологій Wi-Fi і Bluetooth. У такий спосіб заряджати невеликі пристрої можна буде без незручних дротів. Для зарядки просто достатньо узяти ноутбук до рук чи покласти телефон у кишеню.

Ця фантастична технологія, що перетворює енергію рухомих молекул води в електричний струм вже поширена в токійському метро. Під платформами станцій японського метро вмонтовані спеціальні «килимки», що фіксують рух людей. Від цієї енергії працюють, встановлені на станції, розсувні двері.

Засновник Apple потрапив у Книгу рекордів Гіннеса як директор із найскромнішою зарплатою в світі за офіційними документами, зарплата Джобса становить 1 долар на рік.

Стів Джобс завжди вирізнявся самовпевненістю. Коли в 12 років у нього закінчилися радіодеталі, він подзвонив Вільяму Хюлету (тому самому з Hewlett-Packard) і попросив допомогти придбати потрібні деталі: “Мене звати Стів Джобс, і я хотів би знати, чи є у Вас запасні частини, які я міг б використати для складання лічильника частоти”. Поспілкувавшись з хлопчиком, Вільям вислав йому все необхідне і запросив в свою фірму попрацювати на канікулах.

Перебуваючи на посаді голови ради директорів Apple, Джобс подав заявку на участь у польоті на космічному кораблі “Челленджер”. Йому відмовили, можливо, не вистачило заслуг або здоров’я, а 28 січня 1986 року “Челленджер” вибухнув на 73 секунді польоту.

Стів Джобс вже багато років є фанатом Beatles. Крім того, він любить класичну музику, особливо Баха. Уважно стежить за творчістю Барбари Стрейзанд, часто відвідує концерти та інші заходи з її участю.

Стів Джобс захоплюється подорожами та велосипедними прогулянками, а також є послідовником дзен-буддизму.

Стів Джобс водить автомобіль (Mercedes SL55 AMG) без номерних знаків і завжди паркується на місцях для інвалідів. Навіть ходять чутки, що Стів використовує штрих-код замість знаків. Штраф за їзду без номерів – 250 $.

Під час роботи над проектом Macintosh Стів Джобс встановив на даху офісу піратський прапор як символ відкритого суперництва з командами, які працювали тоді над розвитком комп’ютерів Lisa і Apple II.

Ми щодня використовуємо комп’ютер для роботи, навчання чи розваг. Запускаємо програми, даємо комп’ютеру завдання і отримуємо певний результат. Але ж як комп’ютер нас розуміє?

Єдиною зрозумілою для комп’ютера мовою є двійковий код, що базується на двійковій системі числення, про яку Енциклопедія Корисного розказувала раніше. Цей код реалізується апаратно: кожну команду виконує певний електронний пристрій.

Логіку роботи програм, написаних на двійковому коді, дуже важко зрозуміти через те, що програма являє собою суцільний набір нулів і одиниць.

Прочитати і розібратися, як працює програма, написана в двійкових кодах, було дуже складно, не кажучи вже про те, щоб знайти і виправити в ній помилку. Тому для спрощення своєї роботи програмісти придумали мнемокоди (від грец. Mnemon – запам’ятати) – літерні позначення машинних двійкових команд, які простіше запам’ятати, аніж послідовності нулів та одиниць.

Для спрощення роботи з осередками пам’яті стали використовувати поняття змінної – буквеного позначення області пам’яті, в якій зберігається деяке значення.

Для перекладу мнемокодів в машинні інструкції та імен змінних в адреси елементів пам’яті використовувалася спеціальна програма – транслятор. Мови мнемокодів отримали назву асемблерів.

Поступово програмісти приходили до висновку, що всі обчислення зводяться до таких елементарних дій, як введення даних, виведення даних, виконання різних операцій над даними, вибір гілки виконання програми на основі прийнятого рішення, повторення групи операцій. З’явилися мови, засновані на цих базових операціях, які стали називати структурними або мовами високого рівня.

На сьогоднішній день існує безліч мов програмування: як досить універсальних, так і дуже специфічних. Багато програмістів намагалися і намагаються придумати свою мову програмування, яка б володіла тими чи іншими перевагами.

Широкого поширення набули об’єктно-орієнтовані мови програмування, на яких легше реалізувати великі і складні проекти. Їх відмінність від мов високого рівня полягає в можливості відсторонення від алгоритму виконання програми. За допомогою таких мов розробник як би оперує віртуальними об’єктами.

З розвитком комп’ютерних технологій професія програміста стала однією з найпрестижніших та найбільш високооплачуваних. А такі люди, як Біл Гейтс чи Стів Джобс, які були одними з перших, хто зробив ставку на програмування, сьогодні є найбагатшими на планеті.

Людина навчилася рахувати за допомогою пальців. Десять пальців на руці були першим інструментом обчислень. Рахунок десятками (його згодом стали називати десятковою системою числення) виявився настільки зручним, що людство користується ним і досі.

Всім нам десяткова система числення знайома ще з дитинства. Ми знаємо її основу – ряд чисел від 0 до 9. Ця система здається нам і найпростішою, і найзручнішою.

Так вважав і знаменитий французький учений Блез Паскаль, який створив першу обчислювальну машину. Механічне рахункове колесо він зробив десятковим: у ньому було десять зубців. З тих пір в десятковій системі рахунок можна було здійснити не тільки вручну за допомогою 10 пальців, але і механічно – за допомогою 10 зубців колеса.

Згодом та ж десяткова система перекочувала і в електромеханічні рахункові машини. У них був застосований кроковий шукач із десятьма позиціями.

І перші електронні обчислювальні машини користувалися все тими ж десятьма «пальцями» – десятьма тригерами. Але для них було потрібно стільки дорогого обладнання, що конструктори стали шукати способи скорочення числа тригерів.

В основу пошуків інженери і математики поклали двійкову (двопозиційну) природу елементів обчислювальної техніки. Так, найпростіший прилад електроніки – діод може знаходитися лише в двох станах: або проводити електричний струм, або не проводити його. А це повністю відповідає двійковій системі числення: 0 – струм не проводиться, сигналу немає і 1 – сигнал є. Тож нові обчислювальні машини почали “думати” за допомогою нулів і одиничок.

Насправді двійкова система числення не є сучасницею електронних машин – вона значно старіша. Двійковим численням люди цікавляться давно. Відомий вчений Лейбніц вважав двійкову систему простою, зручною і красивою. Він говорив: “Обчислення за допомогою двох цифр є для науки основним і породжує нові відкриття. При зведенні чисел до найпростіших початків, якими є 0 і 1, скрізь з’являється чудовий порядок”.

Однак справжнього поширення двійкова система числення набула лише в 1931 році, коли були продемонстровані деякі можливості практичного застосування двійкового числення. Ця система, як і десяткова, підпорядкована суворим законам. Але в десятковій за основу береться 10, а в двійковій – 2. У десятковій системі в кожному розряді – одна з десяти різних цифр, у двійковій тільки дві.

З появою персональних комп’ютерів двійкова система числення повноправно увійшла в життя суспільства, ми використовуємо її щодня, працюючи за комп’ютером чи дивлячись цифрове телебачення. Сьогодні можна з впевненістю говорити, що двійкова система числення – це один із найважливіших винаходів людства.

Сучасний комп’ютер має вдесятеро більше потужності, ніж було потрібно для відправлення та посадки людини на місяць.

З 1984 по 1999 рік в США було куплено більше персональних комп’ютерів, ніж автомобілів.

Перша система розпізнавання мови з’явилася в Індії у 1971 році під кодовою назвою Hearsay.

Протягом останніх 12 років IBM отримала більше 30 тисяч патентів – більше, ніж будь-яка інша компанія або приватна особа.

Перший мобільний робот, керований системою штучного інтелекту, був сконструйований компанією SRI в 1970 році і називався Shakey.

Відстань між записуючою головкою вінчестера і диском складає 1 мікродюйм. Для порівняння, ширина людської волосини складає 4 тисячі мікродюймів.

Першим портативним комп’ютером був Osborne Computer, представлений в 1981 році. Він важив близько 12 кілограм, мав 5-дюймовий монітор, два 5-дюймових дисковода, 64 кб оперативної пам’яті і коштував 1,795 $.

Перший жорсткий диск, що використовувався в комп’ютерах Apple, мав об’єм 5 Мегабайт. А першим комп’ютером, де використовувалися графічний інтерфейс і миша був Apple Lisa.

Данські інженери розробили комп’ютеризований пристрій, який дозволяє корові доїти саму себе. До її загривку підключають комп’ютерний чіп, який у потрібний момент подає сигнал вакуумним пристроям, які й отримують з корови молоко. Автоматична система коштує 250 тисяч доларів і підвищує виробництво молока на 15%.

Windows 98 містить 18 мільйонів рядків коду.

Перший електронний лист був відправлений в 1971 році Реєм Томлінсоном, автором програми для обміну повідомленнями між комп’ютерами. Він же запропонував використовувати значок @ для розділення імені користувача і комп’ютера. Адреса містера Томлінсона виглядала так: tomlinson @ bbn-tenexa.

Вчені з Університету Каліфорнії підрахували, що за свою історію людство виробило більше 28 Екзобайт (1 Еб = 10^18 Біт) унікальної інформації.

Два студенти з Ізраїлю винайшли унікальний пристрій, який дозволяє управляти комп’ютером силою думки! І це не жарт! Це відкриття може стати переворотом в житті людства, а для людей з обмеженими фізичними можливостями – стати справжнім порятунком.

“Є два способи змусити пристрій працювати”, – пояснює один зі студентів. “Перший – через міміку обличчя. Приміром, підняття брів комп’ютер витлумачить, як команду рухатися вліво, рух губ вправо – пересунути курсор вправо тощо”.

“Другий етап – це управління думкою”, – продовжує він. “Можна викликати подумки який-небудь образ, потім зв’язати його з командою, записати це в пам’ять системи, і тоді наступного разу комп’ютер самостійно пов’яже цей образ з командою і виконає її!”.

Отже, як ця штука працює:

Для початку потрібно надягти на голову спеціальний пристрій, що реєструє сигнали мозку. А потім виконати наступні дії:

1. Протягом восьми секунд уявляти собі який-небудь образ.

2. Потім слід зв’язати образ із командою, приміром, посунути курсор вправо. Система запише цю комбінацію.

3. Наступного разу, коли ви надягнете пристрій і уявите собі той образ, курсор зрушиться вправо.

За словами винахідників, багато чого ще потрібно допрацьовувати. Але той факт, що ця система може стати справжнім порятунком для людей повністю паралізованих – беззаперечний.

За матеріалами mignews.com з посиланням на газету “Едиот Ахронот”

Технологія IPS була розроблена компанією Hitachi в 1996 році саме для усунення двох проблем TN-матриць – маленьких кутів огляду і низької якості передачі кольорів. Власне назву – In-plane Switching – вона отримала за рахунок того, що кристали у клітинках IPS-панелі завжди розташовані в одній площині і завжди паралельні площині панелі (не рахуючи невеликих спотворень, що вносяться електродами).

При подачі на клітинку напруги всі кристали повертаються на 90 градусів, причому, на відміну від TN, в активному стані панель пропускає світло, а в пасивному (за відсутності напруги) – ні, так що при виході з ладу тонкоплівкового транзистора відповідний піксель завжди буде чорним.

Згодом на базі IPS було розроблене декілька технологій з покращеними характеристиками – SUPER-IPS (S-IPS), Dual Domain IPS (DD-IPS) і Advanced Coplanar Electrode (ACE). Останні дві технології належать IBM (DD-IPS) і Samsung (ACE) і фактично не зустрічаються у продажу – випуск ACE-панелей взагалі припинений, а панелі за технологією DD-IPS випускає спільне підприємство IBM і Chi Mei Optoelectronics, компанія Idtech; як правило, це вельми недешеві моделі.

Також компанія NEC випускає IPS-панелі під назвами A-SFT, A-AFT, SA-SFT і SA-AFT, але це загалом і в цілому не більше ніж варіації і подальший розвиток технології S-IPS.

А ось в чому IPS-матриці завжди перевершували TN Film, так це у відображенні кольорів і кутах огляду. За якістю відображення кольорів S-IPS матриці фактично не залишають шансів іншим рідкокристалічним технологіям – лише вони демонструють настільки приємні і м’які кольори, дуже природні і близькі до якісних CRT-моніторів. Завдяки цьому всі без виключення РК-монітори для професійної роботи з кольором базуються саме на S-IPS матрицях.

З точки ж зору цілей і завдань монітори на базі S-IPS матриць – єдиний розумний вибір для будь-якої серйозної роботи з кольором. Крім того, ці матриці є найбільш розумним компромісом між різними вимогами – вони забезпечують відмінні кути огляду і досить малий час відгуку, а тому відмінно підійдуть людям, що вибирають собі домашній монітор для ігор, фільмів та інтернету.

Але, націлившись на покупку монітору з IPS матрицею, ви повинні бути готові витратити більше 5000 гривень, тому такий вибір може бути виправданий лише в двох випадках – вам дійсно потрібна така якість картинки або ж для вас немає суттєвої різниці між півтори тисячі (середня ціна монітора з TN-матрицею) і втричі більшою сумою.

TN + film (Twisted Nematic + film), чи просто TN – найстаріший і недорогий у виробництві тип матриць, характеризується мінімальним часом відклику, скромною передачею кольору, невеликими кутами огляду з помітним спотворенням кольорів при зміні кута спостереження (особливо по вертикалі), а також невисокою контрастністю.

Утім, технології не стоять на місці і усі вищеописані недоліки даного типу матриць за допомогою рзноманітних технологій (про які фірми виготовлювачі заявляють на повний голос, але не пояснють принципу їх роботи) або усунуті або зведені до мінімуму. LCD-монітори з матрицями типу TN добре підходять для роботи в інтернеті, з офісними програмами (переважно – текстовими). Можна на них дивитися і фільми, але тільки на самоті – при груповому перегляді будуть позначатися обмежені кути огляду.

Основним їхнім плюсом є мінімайльний час відгуку (про який поговоримо згодом), тому ці матриці якнайкраще підходять для динамічних 3D-ігор. Таким чином, монітори з такими матрицями ми і рекомендуємо для пересічного домашнього користувача.

У матрицях TN кристали розташовані паралельно площині екрану, а верхній і нижній шар кристалів повернені перпендикулярно відносно один одного. Всі інші «скручені» по спіралі. Таким чином, все пропущене світло так само скручується і безперешкодно проходить через зовнішню поляризуючу плівку. Отже у вимкненому стані клітинка TN матриці світиться, а при подачі напруги кристали поступово прокручуються. Чим вище напруга, тим більше кристалів розвертається, і тим менше проходить світла. Як тільки всі кристали розвернуться паралельно світловому потоку, клітинка «закривається».

Для TN матриць добитися ідеально чорного кольору дуже важко. Головна проблема TN матриць полягає в неузгодженості повороту кристалів: одні вже повернуті повністю, інші лише почали обертатися. Через це відбувається розсіювання світлового потоку і, кінець кінцем, картинка під різними кутами виглядає не однаково.

Як вже зазначалось, кристали в TN-матрицях просторово зорієнтовані, але немають жорсткої структури, тому й легко піддаються впливу ззовні. Саме цим пояснюється таке явище як “биті пікселі”, тобто кристали не піддаються контролю, застряють в певному положенні, в наслідок чого клітинка або повністю відкрита або пропускає світло лише під певним кутом і піксель постійно світиться певним кольором.

Монітор – те на що ви дивитесь, відповідно по своїй суті є чи не найважливішим для домашнього ПК. Що ми очікуємо від сучасного монітора? В першу чергу – це мультимедійність, тобто адаптованість картинки до якісного відтворення як відео, так і ігрової картинки, фото, тексту.

Якщо проаналізувати те зображення, яке ми бачимо на моніторі, то в 80% воно є синтетичним (неприроднім, намальованим), до нього відносяться як ігри так і звичайна текстова інформація (веб-сторінки, текстові документи, комп’ютерна графіка). Відповідно до такого зображення ми не можемо висувати надзвичайних вимог щодо кольоропередачі та інших факторів притаманних “живій картинці” (фото, відео).

На сьогоднішній день на ринку моніторів присутні рішення, які відповідють різним потребам користувачів – від найпростіших (домашніх користувачів) і до професіоналів роботи з графікою, якими якраз і висуваються вимоги щодо якості і “справжньості” зображення. Основне чим відрізняються такі монітори – тип матриці.

Ось тут ми і підйшли до основного параметра, за яким варто класифікувати монітори – матриця. Для початку розглянемо будову і принцип роботи типової LCD матриці. Такі матриці ще називають рідкокристалічними (англ. liquid crystal display, LCD).

Рідкі кристали були відкриті ще в 1888 році. Але практичне використання вони знайшли лише тридцять років тому. «Рідкокристалічним» називають перехідний стан речовини, при якій вона набуває текучості, але при цьому не втрачає свою кристалічну структуру.

Найбільший практичний інтерес, як виявилось, представляють оптичні властивості рідких кристалів. Завдяки поєднанню напіврідкого стану і кристалічної структури можна легко міняти здатність пропускати світло.

Першим масовим продуктом з використанням рідких кристалів став електронний годинник. Монохромний дисплей складався, як відомо, з окремих полів, заповнених рідкими кристалами. При подачі напруги, за допомогою якої кристали упорядковуються, потрібні поля перешкоджають проходженню світла і виглядають чорними на світлому фоні.

Кольорові дисплеї з’явилися, коли розміри однієї клітинки вдалося значно зменшити і забезпечити кожну кольоровим фільтром. Крім того, в сучасних моніторах РК використовується заднє підсвічування. Для підсвічування використовується зазвичай 4 або 6 ламп і дзеркала для кращого забезпечення рівномірності підсвітки. Досить поширені зараз і монітори з LED підсвіткою – технологія такою підсвітки справляє враження ніби світиться уся площа позаду матриці, завдяки цьому досягається ефективна рівномірність підсвітки.

У основі роботи РК-панелі — поляризація світла. На шляху світлового потоку знаходяться дві поляризаційні плівки з перпендикулярними напрямами поляризації. Тобто в сумі ці дві плівки затримують все світло. Розташовані між плівками рідкі кристали розвертають частину потоку, поляризованого першою плівкою, і таким чином регулюють свічення екрану. Шар рідкокристалічної речовини «затиснутий» між двома направляючими плівками з дрібними гофрами, по напряму яких і вишиковуються кристали. Змінити напрям орієнтації кристалів можна, наприклад, за допомогою електричного імпульсу, як це і робиться в матрицях РК-моніторов. У сучасних матрицях кожна клітинка має власний транзистор, резистор і конденсатор. Власне в кольорових матрицях кожен піксель являє собою три клітинки: червону, зелену і синю.