На Приморском бульваре в Одессе находится самый знаменитый городской монумент.  Все памятники Одессы прекрасны и уникальны, но «Бронзовый Дюк» всегда был первым в списке городских достопримечательностей. Одесские памятники сами расскажут вам историю города.

Начало одесской истории начинается с имени кардинала де Ришелье. В годы Великой французской революции он попал в Россию. В 1803 году был назначен на место генерал-губернатора Одессы. Тот факт, что это назначение произошло только спустя 9 лет с официального основания города, не помешал одесситам почитать его как одного из основателей.

Де Ришелье был градоначальником Одессы 11 лет, а потом вернулся во Францию, где был назначен премьер-министром страны. Спустя 6 лет он ушел в отставку и уже собирался вернуться на свою новую родину, но скоропостижно скончался от инсульта в возрасте 56 лет.

Узнав о печальном известии, одесситы решили увековечить имя уважаемого человека. По предложению одесского градоначальника, графа Ланжерона, начался сбор денежных средств. Производство памятников в то время было достаточно дорогостоящим, но на данный проект отозвались буквально все горожане от чиновников до грузчиков. Нужная сумма была собрано за 2 года, и 22 апреля 1828 года состоялось открытие памятника. Он был возведен скульптором И.П.Мартосом и архитектором Ф.К. Воффо.

Как и все мемориалы, бронзовый Дюк, как ласково называют его одесситы, имеет свой ритуал. Если у человека есть денежные и деловые проблемы, нужно прикоснуться к мешочку с монетами на одном из барельефов, украшающих постамент. После такого ритуала вам обеспечены успех и богатство, как говорят в Одессе.

Во время Крымской войны в постамент памятника попало ядро, выпущенное французской эскадрой. Французы стреляли по своему премьер-министру, пошутили жители Одессы и оставили для смеха на постаменте ложное пушечное ядро.

В 19 веке возле скульптуры кардиналу де Ришелье стояла бронзовая пушка, возвещавшая одесситам своими выстрелами о наступлении полудня. Но в 1880 году ее украли и уже не нашли. Но нашелся один веселый и находчивый одессит, который согласился за 5 рублей указать свидетеля кражи. Какого же было изумление городской администрации, когда ее привели на место преступления, а доброжелатель сказал им, указывая на памятник Дюка: «Вот он все видел!»

Памятник Дюку де Ришелье – это визитная карточка Одессы. Горожане уже давно назначают там встречи, а когда нужно найти ответ на сложный вопрос, отвечают: «Спросите у Дюка!»

Святогорск без преувеличения можно назвать детской лесной здравницей. Еще в советские времена здесь строились детские оздоровительные лагеря и центры, основная часть которых работает и сейчас. Каждый год подшефные предприятия вкладывают немало средств в модернизацию и ремонт детских лагерей Святогорска, развивают сервис и инфраструктуру.

Прекрасный отдых, развитие и оздоровление детей разного возраста предлагает лагерь «Березка», расположившийся в одном из живописных мест Святогорья. Безупречно организованное жизнеобеспечение здравницы, уютные корпуса, бассейн, стадион, танцевальная площадка, теннисный зал, библиотека, видеозал и множество уютных мест для развлечений обеспечат детям полноценный отдых в святогорске.

В центре «Березка» ежегодно проводятся грандиозные фестивали и праздники: разнообразные развлекательные и конкурсно-игровые программы, интеллектуальные ринги, фестивали детского творчества, ярмарки, шоу-программы, олимпиады и спортивные праздники. Хвойный воздух, парковый ансамбль, родниковая вода, благоприятный природно-климатический ландшафт, заповедные места — все это щедрые дары природы Святогорска.

Еще одно удивительное место – детский лагерь «Донецкий Орленок», расположенный в живописном и самом экологически чистом уголке Донецкой области под названием город святогорск. Здесь созданы идеальные условия для оздоровления и полноценного активного отдыха. Лагерь расположился на 25 гектарах лесного массива, на его территории имеется живописное озеро.

Климат этой местности сам по себе оказывает на организм лечебное воздействие. Однако кроме этого дети ежедневно посещают сеансы ароматерапии, спелеотерапии, ингаляции лекарственными растениями, собранными на территории лагеря, а также в его окрестностях.

На десяти гектарах чистого соснового леса расположился детский оздоровительный центр «Искорка». Помимо ежедневных процедур, направленных на оздоровление и закаливание детей и подростков, здесь проводится множество развлекательных мероприятий, фестивалей, конкурсов, смотров. Каждая смена в «Искорке» тематическая, например: «Сказочная феерия», «Музыкальный калейдоскоп», «Восток — дело тонкое», «Золотая телефортуна», «В лабиринтах средневековья», «Звездное конфетти».

Кроме того, организуются турпоходы и прогулки в лес, экскурсии по заповедным и историческим местам. Уникальная природа города святогорск отдых детей делает в нем интересным и увлекательным. А целебный микроклимат оказывает на организм детей поистине благотворное влияние: повышается сопротивляемость простудным заболеваниям, улучшаются обменные процессы, укрепляется организм в целом.

По словам представителей компании TUI Travel Plc (официально оператора УЕФА), они уже забронировали в Киеве чуть больше шести тысяч мест в отелях, для гостей чемпионата. Они отмечают, что все номера зарезервированы в действующих гостиницах их категории «три», «четыре» и «пять» звезд.

Всем туристам и гостям Евро-2012 мест пока не хватает, но представители TUI Travel Plc возлагают большие надежды на восемь отелей, которые в данный момент строят в столице. Некоторые из них планируют ввести в эксплуатацию уже в ближайшее время, то есть в конце 2011 года. Например, «Автограф» и «Киев» – отели из категории «три» звезды, а также «четырехзвездочный» комплекс «Старо» и пятизвездочный отель Fairmont.

Эксперты отмечают, что общий номерной фонд гостиниц, которые строятся, составляет не более 1470 номеров. И этого, отмечают они, не достаточно, чтобы разместить всех гостей чемпионата. Тем более, что отели «четыре» и «пять» звездочек для рядовых туристов будут не доступны по цене, которая уже сейчас превышает отметку в 1,5 тыс. гривен за номер класса стандарт.

За такие же деньги (и даже меньшие), отмечают эксперты, можно без проблем снять апартаменты в центре города и условия проживания в них будут не намного хуже, а может быть даже лучше, чем в многозвездочных гостиницах. Квартиры посуточно Киев из категории «премиум-класса» отличаются эксклюзивным ремонтом, а также новой мебелью и еще новейшей бытовой техникой, кроме этого, в таком жилье есть еще один бонус – круглосуточный интернет.

Касательно, квартир не дорого класса, типа стандарт или эконом, та на их стоимость влияет не только ремонт в квартире и минимальный набор самой необходимой бытовой техники, а и место расположения жилья и близость его к транспортным развязкам. То есть, чем ближе оно находиться к центру города и к остановке общественного транспорта, тем оно будет дороже. Под «дороже» подразумевается не цена вип-апартаментов, а символические 600-800 гривен.

По такой стоимости можно, к примеру, снять квартиры посуточно на Оболони. Хотя если хорошенько поискать (в частности в интернете, там больше шансов найти жилье от собственника), то можно найти и более доступные варианты по 200 гривен за «однушку» в сутки.

А вот если взять Львов, квартиры посуточно там более дешевые, чем в столице. Особенно это хорошо видно по цене апартаментов. Так за сутки пребывания в квартире, которая находиться в центре города, с авторским ремонтом и такой же мебелью нужно будет заплатить от 350 гривен. А вот снять однокомнатную квартиру вдали от центра, но с более-менее приличными условиями проживания можно вообще за 120-150 гривен в сутки.

Сьогодні Енциклопедія Корисного пропонує до вашої уваги цікаві факти про сало – традиційний для українців продукт харчування.

Багато хто вважає, що батьківщиною сала є Україна, але насправді це не так. Три тисячоліття тому свинячий жир як їжу почали використовувати в Італії. Щоправда, салом годували лише рабів, які цілодобово працювали на каменоломнях. Як виявилося, сало було не лише дешевою, а ще й дуже поживною та калорійною їжею. Ці цікаві факти про сало зробили його популярним по всьому світу, а особливо популярне сало в Україні.

У римлян слово сало звучало як «лярдо». Цікавий факт, але це слово дожило і до сьогодні, однак значення його дещо змінилось. Тепер слово лярдо означає вже не сало, а смалець.

Сало при помірному вживанні вважається дуже корисним продуктом. Цікавий факт про сало: його калорійність складає 770 ккал на 100 г, що еквівалентно цілому кілограму вареної картоплі або більш ніж півкілограмові курячого м’яса.

Як не дивно, але сало допомагає схуднути – воно запускає механізм розщеплення жирів. За старих часів теплим смальцем натирали ноги і руки при застудах. Сало здатне виводити з організму токсини і вважається одним із профілактичних засобів для захисту від онкологічних захворювань. Також сало не накопичує радіонуклідів.

У червні 2011 року в центрі Львова, на проспекті Свободи, був відкритий музей сала. В рамках експозиції представлені різноманітні скульптури з сала, а також картини, фотографії та інші роботи художників, присвячені знаменитій українській закусці. Серед експонатів виставки можна побачити фігуру гуманоїда із сала, сальні свічки, шахи, крісло та безліч інших предметів. А головним експонатом музею є копія людського серця, зроблена з сала. Цей цікавий факт про сало був занесений до Книги рекордів України.

Ми, українці, вважаємо запорізьких козаків своїми предками. Але що ми насправді знаємо про козаків? Хто такі козаки  – волоцюги і п’яниці, чи відважні лицарі  і патріоти своєї землі? Сьогодні Енциклопедія Корисного розкаже усю правду про козаків!

Історії про козаків часто оповиті містикою і легендами, однак до наших днів дійшли й цілком правдиві цікаві факти про козаків.

Житло козаків було досить примітивним, жили вони в куренях – хатинах з очерету. Головував у курені отаман. Усі козаки, що жили в одному курені харчувалися разом. Козаки не були примхливими в їжі, тож цілком задовольнялися кашею приготованою з борошна, води та солі – ця страва називалася саламаха. Іншою повсякденною стравою для козаків була тетеря – суміш борошна, крупи та проса, до якої додавали слабеньке пиво або рибну юшку.

Козаки були по-справжньому волелюбним народом, однак усю свою свободу вони використовували для того щоб жити у неробстві, пиятиці та гуляннях. Тому козаки часто нападали на прикордонні польські та татарські села і містечка. Вони їх грабували, а все награбована за кілька днів прогулювали і пропивали.

Однак у такого розпусного життя була й інша сторона – козаки були неперевершеними воїнами. Кожен козак мав рушницю, алебарду і шаблю. Козаки були безстрашними і демонстрували у військових діях неабиякий розум та хитрість. Вони вміли непомітно підкрадатися і атакували ворога зненацька.

Збереглися цікаві факти про козаків, в яких розповідається про дивний козацький човен, який був прообразом … сучасного підводного човна! Він мав два днища, між якими клався баласт для занурення у воду. Коли козаки наближались до ворога баласт викидався, човен несподівано піднімався на поверхню води, а козаки з’являлися ніби з морського дна. Ось такий цікавий факт про козаків!

Про походи козаків на татар складались пісні та легенди і сьогодні вже важко сказати що є правдою, а що – вигадкою.  Ними можна захоплюватись, їх можна зневажати, але факти про козаків говорять самі за себе – запорізькі козаки були по-справжньому вільними людьми і робили зі своєю волею все що хотіли!

Мова відіграє важливу роль не лише у становленні націй, але й у житті кожної людини, адже слова мають свою енергетику, а отже – чинять вплив на нас із вами. Вчені давно дійшли висновку, що найкращі рослинні продукти для людини – ті, які виросли у її країні. Таку їжу людський організм засвоює значно краще, аніж закордонну. Те саме можна й сказати про мову.

Сьогодні Енциклопедія Корисного розповість вам дещо цікаве про українську мову. Всі з дитинства знайомі з явищем синонімії в українській мові. Фактично на кожне слово доводяться інші з подібним значенням – синоніми. Цікаво, що «найсинонімічнішим» є простеньке дієслово «бити». До нього знавці української мови дібрали цілих 45 синонімів!

Чи задавали ви собі коли-небудь питання, коли почала формуватися українська мова? Першооснови сучасної української мови були закладені кілька тисяч років тому, приблизно одночасно зі становленням латинської мови.

Ближче до сьомого століття українська мова вже більш-менш була схожа на сучасну, хоча вона і зазнавала чималих мовних впливів. Та наразі наша мова – одна з найрозвиненіших та найбагатших мов світу, чим ми не можемо не пишатися.

Серед науковців побутує думка, що мова, якою розмовляє людина, визначає спосіб її мислення, впливає на манери, поведінку та навіть зовнішність! Вам, певно, доводилося помічати, що людина, яка довгий час живе поза межами батьківщини, стає зовсім не схожою на себе.

Цікаве про українську мову свого часу писав філолог Михайло Красуський. Згідно з його науковою працею «Давність української мови» (1880 рік), наша мова – першооснова багатьох мов Європи та Індії. Ці дослідження привели до висновку, що українська мова старша, аніж латинська, грецька чи старослов’янська.

Ось такі цікаві факти про українську мову нам вдалося віднайти на безкраїх інтернет-просторах.

Південно-західний берег Криму приваблює туристів не лише надзвичайними пейзажами, теплим сонцем і морем, але й вражаючими музейними об’єктами. Одним з яких є Військово-морський музейний комплекс “Балаклава” – своєрідний музей «холодної війни», унікальний пам’ятник військової історії, техніки і фортифікації.

Містечко Балаклава саме по собі є дуже чарівним і своєрідним. Воно було засноване понад два тисячоліття тому на берегах дивовижної бухти, по один бік якої на горі височіють живописні руїни середньовічної генуезької фортеці Чембало, а по іншу – піднімається гора Таврос, що в перекладі з тюркського означає “порожня”. У ній-то і було споруджене ціле підземне місто. Його приміщення були видовбані в скелі і покриті залізобетоном, товщина якого складала 56 метрів.

Будівництво бази для ремонту підводних човнів, або об’єкту 825, було розпочато в 1954 році, а завершено вже 1961 року. Будували спочатку військові, потім приєдналися московські та харківські метробудівники.

Бункер міг би витримати пряме попадання атомної бомби, яка вп’ятеро потужніша тієї, що погубила Хіросіму.

Вага бетонних дверей, що перекривають вхід в штольню, складає цілих 24 тонни.

За час будівельних робіт загальна кількість виробленого скельного ґрунту перевищила 200 тисяч кубометрів. Такою кількістю каменів можна було доверху заповнити піраміду Хеопса. Товщина скельного ґрунту над заводом в Балаклаві складає 126 метрів у вищій точці.

Надсекретний завод з ремонту підводних човнів в Балаклаві ­‑ перша і єдина в світі підземна гавань. У підземний канал, підводні лодки входили тільки ночами. В цей час в Балаклаві обов’язково гасили світло.

Остання відремонтована на заводі підводна лодка зараз належить російському ЧФ, вона покинула бухту в 1996 році.

Сьогодні військово-морський музейний комплекс “Балаклава” є філією Центрального музею Збройних Сил України.

Українці – веселий народ! Що не кажіть, а сміятися вони вміють. І навіть тоді, коли всі народи плачуть, українці сміються. А що залишається робити: грошей нема, газу нема, бандити не по буцегарнях, зек – президент…

Ото буває пізнім зимовим вечором приходиш з роботи в рідну хату, двері відкрив, включати світло, а його нема – звична картина. До умивальника руки помити – і води нема. Газу, вже казали, теж нема – москалі зажали. Отак і живуть в Україні: небриті, немиті, холодні, голодні і злі… Хоча ні, не злі – веселі, а ті що злі – то не українці, то москалі, зляться, що їхня “родіна-матушка” не забирає їх під своє крильце з «неіснуючої країни» України.

“Україна рідна мати, не вкрадеш – не будеш мати”, – в Україні вміють красти усі: влада в народу, а народ в держави. Ото виходить робочий з заводу, а в кишені жменя цвяхів: “А я себе зле почуваю, як нічого не винесу”, каже, а там вже й нічого крім цвяхів нема – все що можна було продати, то начальство давно закордон вивезло. То як в тому анекдоті: зібрав колгосп 50 тон зерна, а як здавати в “закрома родіни” то тільки 20; де решта, питаються, а голова колгоспу в новенькому Лексусі: “А нема, миші з’їли”.

А ще українці дуже гордий народ. Причому у кожного історія своя, і в кожного вона правдива. І боронь боже зізнатися, що ти був неправий – гордість не дозволяє. Горді і заздрісливі, особливо до сусідів, адже в сусіда і хата більша, і машина краща, і волосся на голові густіше, зате його жінка каже, що в ліжку він гірший – українці горді!

А який в Україні народ трудолюбивий, так і рвуться, щоб лишній кавалок землі увірвати – там же можна ще огірочки посадити. Зате їдеш весною полями, будяки так цвітуть, так цвітуть, аж душа радіє…

Вміють жити в Україні, вміють жити весело, а якщо самим повеселиться не виходить, то хай хоч світ посміється!

Дід Панас, Голос Народу.

Ми продовжуємо серію статей про Україну, адже, на нашу думку, ми повинні знати більше неймовірних фактів про країну, у якій живемо. Певно, ви ще зі школи пам’ятаєте, що площа України становить більше 600 тис. кв. км., але далеко не всі знають, що ліси займають шосту частину України.

Найбільш «тісним» містом серед семи найбільших міст України виявився Львів, де на одну людину в середньому припадає 170 м. кв. До речі, саме у Львові був заснований найперший університет в Україні. Це була Єзуїтська академія, яку відкрили в 1661 році. Саме тоді король Ян Казимир підписав указ про перетворення Єзуїтської колегії на університет.

Найпросторішим в Україні визнано Дніпропетровськ – 474 м. кв. Загалом обласні центри Західної України значно тісніші, аніж інших регіонів, навіть центрального.

Найбільш розповсюдженою назвою українського населеного пункту є Іванівка. В Україні нараховується цілих 83 Іванівки! А найбільш улюбленою назвою вулиці є, як ви вже здогадалися, Шевченко.

Якщо попередні факти про Україну вас не здивували, то цей здивує точно. В Україні є…шведське село! Воно було засноване в Херсонській області у 1782 році. Саме тоді до України прибули шведські переселенці, яких депортувала Катерина II з острова Даго. Зараз в ньому проживає 120 чоловік шведського походження.

Коли хтось говорить «Запоріжжя» або «Чернівці» – всі розуміють великі українські обласні центри. Однак мало хто знає, що в Україні існують ще одні Чернівці у Вінницькій області та аж 15 населених пунктів під назвою Запоріжжя.

Кінець 80-х та буремні 90-ті – особливий період в історії України. Після здобуття незалежності разом зі становленням української державності почала формуватись вітчизняна естрада. Особливе місце серед музичних напрямків у молодій державі посів рок.

Цей період подарував українській рок музиці справжніх легенд – це Кому Вниз, Брати Гадюкіни, Мертвий Півень, Грін Грей та багато інших. Енциклопедія Корисного починає знайомити вас з легендами українського року і сьогодні мова піде про переможця фестивалю “Червона рута” 1989 року Віку Врадій.

Більш відома як “Сестричка Віка” вона має в своєму творчому доробку п’ять альбомів. Перші три з них (“Мамо, я дурна”, “По цимбалах”, “Львівський стьоб”) з’явилися на початку 90-х і були записані на звичайні касети, а в 2000 світ побачив перший альбом Віки Врадій на компакт-диску – “Тинди-ринди Forever”. Роком пізніше з’явився альбом з дуже промовистою назвою “Америка, голі баби”.

Народилась Віка у Львові і у віці 15 років вперше вийшла на професійну сцену, як солістка ВІА “Арніка”. У 1986 році записала дві пісні з Михайлом Боярським. А з 1989 почала співпрацювати з “Братами Гадюкіними”. Цього ж року здобула перше місце серед рок-виконавців на фестивалі “Червона Рута”. Потім була головна роль у фільмі В.Денисенка «Мана», титул “Міс Рок-Європа” і справжній успіх.

В липні 1993 року “Сестричка Віка” поїхала гастролювати у США, де й залишилась разом із сином та котом. З того часу вона розлучилась зі своїм чоловіком Володимиром Бебешком, встигла ще тричі одружитись і тричі розлучитись.

Одного разу навіть відвідала Україну (у 2004 році), але очевидно в Америці їй жилось краще, бо довго на батьківщині Віка Врадій не затрималась. Зараз українська рок-співачка живе в Лос-Анджелесі і продовжує займатись музикою.

Завантажити альбоми Віки Врадій:

Мамо, я дурна (1990) Завантажити | Дзеркало
Тинди-ринди Forever (2000) Завантажити | Дзеркало
Америка, голі баби (2001) Завантажити | Дзеркало
Віка Врадій. Рок легенди України (2003) Завантажити | Дзеркало