Зараз, мабуть, неможливо уявити життя людства без телебачення. Але насправді історія телебачення не така уже й давня. Виявляється, перші телевізійні системи були створені тільки в XX столітті. У 1923 році Чарльз Дженкінс здійснив передачу нерухомого зображення по радіо з Вашингтона до Філадельфії та Бостона, а в 1925 році йому вдалося передати зображення рухомих фігур. Перед глядачем за одну секунду змінювалося 12,5 кадрів – це була подія, з якої почалася історія телебачення.

Потім швидкість була збільшена до 25 кадрів у секунду. Втім, з роками ентузіазм вщух. Виявилося, що отримати хороше, чітке зображення в механічному телебаченні взагалі неможливо. Історія телебачення стверджує, що широкого поширення механічне телебачення не отримало і, в кінці кінців, повсюдно поступилося електронному телебаченню.

Першим, хто запропонував застосувати електронно-променеву трубку для телевізійної передачі, був Борис Розінг – радянський фізик і винахідник, основоположник електронного телебачення.

Історія телебачення дуже добре пам’ятає 1907 рік, саме тоді Борис Розінг отримав патент на спосіб електричної передачі зображення на відстані. Для цього Розінг використовував два барабани з дзеркальним покриттям.

Після довгих і наполегливих дослідів зі своєю апаратурою Борис Розінг зумів отримати перше зображення на екрані свого приймача – саме так і почалася історія телебачення, такого звичного для нас сьогодні. Перший телевізор міг передавати зображення простих геометричних фігур, а також рух руки. Повідомлення про винахід Розінга були надруковані в технічних журналах США, Японії та Німеччини і зробили великий вплив на подальший розвиток телебачення.

На початку 21 століття історія телебачення входить в нову еру – на зміну електронному поступово приходить цифрове телебачення.

Ви дуже помиляєтеся, якщо думаєте, що просто створивши сайт, Ви заодно отримаєте і миттєвий результат від нього. Щоб Ваш сайт приносив прибуток і був відвідуваним, необхідно засвоїти деякі правила.

Отже, запам’ятайте:

1. Сайт із невеликим відсотком текстової інформації (без активного наповнення надалі) не буде відвідуваним без розкрученого бренду в офлайні.

2. Без регулярного наповнення Ваш сайт буде сприйнятий пошуковими системами як “мертве місце”. Саме тому необхідно мінімум 2-3 рази на тиждень “годувати” його свіжим (унікальним) контентом.

3. В ідеалі кожна сторінка сайту повинна містити мінімум 2 тис. зн. тексту, інакше вона сприймається пошуковими як така, що не несе корисної інформації для користувача. Особливо це правило актуально для головної сторінки. Якщо кількість сторінок з графікою переважає – необхідно часто наповнювати текстові сторінки. Якщо Ви людина зайнята і не можете займатися день у день оновленням сайту – Ви можете замовити цю послугу у фахівця.

4. Навіть при активному оновленні сайту Ви не побачите швидкого результату. Згідно зі спостереженнями багатьох веб-майстрів, сайт, вік якого менше півроку-року, пошукові системи тримають в так званій «пісочниці». Коли ж сайт проходить перевірку часом (за умови його активного наповнення та розвитку) Ви зможете насолодитися бажаним ефектом від його роботи.

5. Якщо послуга, яку Ви пропонуєте інтернет-громадськості не є унікальною – не ігноруйте силу SEO. Тут Вам знадобиться послуга складання семантичного ядра сайту, згідно з ключовими запитами якого повинен формуватися контент сайту. Написання SEO-текстів має цілий ряд нюансів, тому дуже важливо не переборщити з ключовими словами, підібрати правильне кількість різних типів запитів, які будуть зустрічатися в статті.

Якщо вам потрібен сайт-портфоліо або сайт послуг, ви можете замовити сайт. Крім створення сайтів, ми пропонуємо ряд супутніх послуг: написання унікального контенту, seo-оптимізація тексту, переклади, обробка фотографій, ведення груп та акантів у соціальних мережах тощо.

Енциклопедія Корисного продовжує ознайомлювати своїх читачів із корисною добіркою фахової літератури для редакторів та журналістів. Минулого разу ви мали змогу завантажити чотири книги, які, сподіваємося, вже поповнили вашу віртуальну “поличку”:)

Отож, продовжуємо вчитися, вчитися та ще раз вчитися!

“Техніка оформлення газети” В. Іванов скачать – Хоча ця книга видана ще у 2000 році, але й зараз стане в нагоді журналістам, редакторам, верстальникам та дизайнерам. Ви дізнаєтеся чимало цікавого про: принципи оформлення газети, основні складові елементи газети, формати газет, композицію, про шрифти у газеті, оформлення заголовків, а також про те, що таке “підвал”, “горище”, “вікно” у газетних виданнях. Книга дуже практична, без зайвої води. 222 сторінки, формат djvu, 1,74 Мб, файл без паролів та вірусів. Шлях скачування: “скачать медленно, мне не нужен пробный доступ”.

“Издательское дело”, Джон Пикок скачать – Книга, яка обов’язково повинна бути в кожного потенційного видавця чи видавця-практика. Короткий зміст видання: різновиди форматів у видавничій справі, підготовка тексту, редагування, оформлення книги, елементи видання, підготовка ілюстрацій, підготовка обкладинок, верстка, види та особливості паперу, поліграфічні поняття та багато-багато чого іншого. Такий собі ‘must have’. 400 сторінок, формат djvu, 4,48 Мб, файл без паролів та вірусів. Шлях скачування: “скачать медленно, мне не нужен пробный доступ”.

“Загальне редагування. нормативні основи” З. В. Партико скачать – Цей підручник достатньо складний за поданням інформації, але вже встиг стати класикою для редакторів та видавців. З нього ви дізнаєтеся про: історію, теорію та методологію редагування, різноманітні норми редагування, види помилок, види композиції, коректуру та чимало інших цікавостей. Буде до вподоби початковим науковцям – теоретикам редагування. 416 сторінок, формат djvu, 8,75 Мб, файл без паролів та вірусів. Шлях скачування: “скачать медленно, мне не нужен пробный доступ”.

Українські видавництва та університети не поспішають видавати якісну навчальну літературу для редакторів та журналістів. Як результат – фахових підручників та посібників обмаль, вони часто недоступні для українського студента через високу вартість, або через обмежений наклад.

Звичайно, на допомогу приходить Інтернет – бездонний колодязь інформації. Енциклопедія Корисного вирішила зробити добірку якісних книг, які стануть у нагоді як студентам журналістам, так і працівникам ЗМІ.

“Энциклопедия по печатным средствам информации. Технологии и способы производства” Гельмут Кіппхан скачать – дуже якісна інформативна книга (переклад з німецької) 2003 року видання, що згодиться як видавцям та редакторам, так і поліграфістам, верстальникам, більд-редакторам. Енциклопедія прекрасно структурована та ілюстрована. Читайте, не пошкодуєте! 1247 сторінок, формат djvu, 28,68 Мб; файл без паролів та вірусів.

“Історія української преси” Аркадій Животко скачать – україномовна книга, навчальний посібник. Містить усе, що потрібно знати з історії журналістики: про зародження преси, відомості про всі часописи та газети, що виходили в різні періоди української історії аж до 30-х рр. 20 сторіччя. Згодиться для підготовки в межах дисциплін “українська журналістика”, “історія журналістики”, “історія періодики” тощо. 343 сторінки, формат djvu, 5,18 Мб, файл без паролів та вірусів.

“Видавнича справа: законодавчі засади, нормативне регулювання” Дяченко Ю. П. скачать – надзвичайно корисний посібник для студентів спеціальності “видавнича справа та редагування”.  Висвітлюються основні засади законодавства України про видавничу справу та принципи законодавчого забезпечення видавничої діяльності. Посібник припаде до душі не лише студентам, але й видавцям-практикам! 160 сторінок, формат pdf, 3,66 Мб, файл без паролів та вірусів.

“История письма: эволюция письменности от Древнего Египта до наших дней” скачать – перекладна книга з німецької. Енциклопедія Корисного радить цю книгу для всіх, хто цікавиться історією писемності: журналістам, видавцям, редакторам, історикам та дослідникам. Книга ілюстрована дохідливими малюнками та схемами. Розкриті теми дешифрування египетської, давньоперсидської, месопотамської, крито-мікенської писемності та ін. 400 сторінок, формат djvu, 6,59 Мб, файл без паролів та вірусів.

Слідкуйте за оновленнями Енциклопедії Корисного! На черзі нова цікава добірка літератури для редакторів, видавців та інших працівників ЗМІ.

Як ви гадаєте, коли у світі зародилася періодика? Чимало дослідників вважають, що початками перших періодичних видань слід вважати часи Юлія Цезаря, коли на площі вивішувалися листки повідомлень, що мали назви «Acta senatus» та «Acta diuna».

Ці листки несли в маси інформацію про перебіг військових дій, роботу народного зібрання та інші важливі новини. Вони переписувалися і відсилалися гінцями по різних населених пунктах.

Приблизно в VIII–IX ст. періодична преса виникає у Китаї. Там починає виходити «Пекінський Вісник». У Німеччині «летючі листки» з’являються значно пізніше, приблизно у XV-XVI столітті. Вони доносили інформацію про політичні новини, пошесті тощо. Саме на таких листках були опубліковані легендарні 95 тез ініціатора Реформації Мартіна Лютера.

З часом листки, що містили політичні, комерційні та іншу актуальну інформацію, почали німці почали називати – «Zeitungen», – тобто, газети або часописи. Більше схожими на періодичні видання були  «Messrelationen» («Ярмаркові відомості»). Вони виходили чітко раз на півроку у вигляді рукописних листів.

Нам часто доводиться чути такі терміни: авторський оригінал, видавничий оригінал. Яка ж між ними різниця?

Перш за все, слід визначитися зі значенням терміна “оригінал”. Це опрацьована відповідним чином і оформлена за встановленими правилами текстова та ілюстративна інформація (існують суто ілюстративні, суто текстові оригінали та змішані), яка призначена для відтворення шляхом друкування.

Існує також поняття кодованого оригіналу - це оригінал, що записаний на носії інформації та опрацьований програмними засобами і призначення якого – відтворення на друкувальному пристрої.

Спираючись на подані визначення, неважко дати дефініцію авторському оригіналу – це оригінал, що підготований одним автором чи колективом авторів за певним стандартом. Призначення авторського оригіналу – редакційно-видавниче опрацювання у видавництві.

Видавничий оригінал – це сукупність оригіналів усіх частин видання (текст, ілюстрації, елементи зовнішнього оформлення), вичитаний, розмічений для подальшого макетування та художнього оформлення.

Видавничий оригінал як правило надходить до редакції в електронному цифровому форматі. редакція ж готує матеріал за допомогою спеціального програмного видавничого забезпечення, що дозволяє опрацьовувати видавничі оригінали в уніфікованому вигляді, що сприяє злагодженості редакторського процесу.

Ньюзмейкер – це зазвичай політик, депутат, високий державний посадовець, представник місцевої державної адміністрації чи регіонального органу самоуправління, науковець, спортсмен, письменник, чиї дії породжують новини або який є джерелом актуальної новинної інформації для журналіста.

Ньюзмейкер – це обов’язкова ознака журналістики демократичних суспільств, адже у тоталітарних та авторитарних державах засоби масової інформації подають не новини як такі, а лише затверджені ідеологічними службами приклади для наслідування, постачальників новин визначає влада країни.

Ньюзмейкерів можна розподілити на кілька груп. До першої групи ньюзмейкерів належать представники національних еліт, до другої групи – звичайні люди, які потрапили в незвичайні обставини, а до третьої – сумнозвісні персони, які вчинили резонансні злочини.

Ми зустрічаємо цей засіб друкованої інформації ледь не щодня: навіть якщо особисто ви не читаєте газет, їх читають ваші родичі, друзі, колеги, начальник… Та чи задавалися ви питанням «що таке газета і яка історія її виникнення?»

Енциклопедія Корисного пояснить вам що таке газета і навіщо вона існує в нашому суспільстві.

Газета – періодичний документ, що публікується; він складається з окремих випусків (номерів), які виходять у світ через певні проміжки часу, і містять офіційні матеріали, статті актуальних суспільно-політичних, виробничих, наукових тем, оперативну інформацію та літературні твори, а також рекламні повідомлення.

Номери періодичного документа мають уніфіковане оформлення, номер та дату виходу і, зазвичай, однаковий обсяг та формат. Кількість номерів протягом року є однаковою.

Потреба суспільства в інформації провокувала висвітлення різноманітних подій та тем – від фундаментальних наукових праць до фактів повсякденного життя. Саме це і надало поштовх до створення газети.

У першій половині XVI ст. у представництвах великих торгівельних підприємств функціонували вісники та бюлетні, які містили інформацію політичного і економічного характеру.

Спочатку це були рукописні документи, які лише в кінці XVI ст. за ініціативи передбачливих видавців та друкарів перетворились в «книги новин».

Найдавнішою із «книг новин», відомості про яку дійшли до наших часів є «The treve encountre». Ця англійська книга новин являла собою хроніку подій і мала дванадцять сторінок. Надрукована вона була у Лондоні в 1513 році.

З часом ці книги новин перетворюються на новинний листок і розширюють свій зміст. Тоді ж з’явилась тенденція випускати ці новинні листки із певною періодичністю.

Саме таким було зародження перших газет. У Венеції та Франції перші газети називалися «Аввізі» та «Газзетт», а англійські перші газети називалися «Ньюс пейперс».

1. Більше половини людей у світі молодше 30 років, тобто 96% тих, хто народився в період розвитку інтернет-технологій, мають акаунти соціальних мереж.

2. Соціальна мережа Facebook перевершила пошуковик Google за обсягом щотижневого трафіку США!

3. Соціальні мережі перевершили порнографію – тепер відвідувачі проводять час не на порносайтах, а у соцмережах.

4. Одна з восьми подружніх пар США зустрілася саме завдяки соціальним мережам.

5. Щоб отримати 50 000 000 користувачів, радіо знадобилося 38 років, телебаченню – 13 років, мережі Інтернет – 4 роки, iPod’у – 3 роки. Facebook зібрав понад 200 000 000 користувачів менш аніж за рік.

6. Кількість скачувань додатків iPod досягло 1000 000 000 за 9 місяців!

7. Якби Facebook був країною, він був би на 3 місці у світі за кількістю населення.

8. 80% компаній у світі використовують соціальні мережі для підбору кадрів, 95% з них використовують для цих цілей мережу LinkedIn.

9. Найдинамічніший сегмент користувачів Facebook – це жінки у віці 55-65 років.

10. Половина всього інтернет-трафіку Великої Британії припадає на Фейсбук.

Енциклопедія Корисного вже піднімала тему SMM – маркетингу в соціальних медіа. Тепер настав час дізнатися про основні правила SMM. Фахівці інтернет-маркетингу радять дотримуватися наступних правил ля досягнення найбільшої віддачі від соціальних медіа:

1. Обов’язково використовуйте яскраві заголовки! Намагайтеся сформулювати заголовок таким чином, щоб він привертав увагу відвідувача і викликав бажання перейти за посиланням.

Класичні приклади заголовків такого штибу: “N фактів про X, про які ви навіть не підозрювали”, “Все, що ви хотіли знати про X, але боялися запитати”, “N причин використовувати X щодня”. Не бійтеся здатися надто гучним чи пафосним, коли складаєте заголовок;

2. Жодної реклами. Користувачі соціальних медіа надзвичайно чутливі до реклами і вже давно “фільтрувати” її на автоматі. Тому реклама повинна або бути ретельно завуальованою, або не використовуватися взагалі. Зосередьтеся на інформації, що цікава відвідувачу;

3. Утримуйтеся від використання рекламних кліше. Не використовуйте загальноприйняті стандартні рекламні фрази і пропозиції, щоб зайвий раз не насторожувати відвідувача;

4. Підтримуйте обговорення пропозиції. Не сподівайтеся винятково на відвідувачів – підливайте масла у вогонь самостійно. Але майте на увазі правило номер 2;

5. Заохочуйте якомога активніше поширення інформації відвідувачами. Влаштовуйте цікаві конкурси, придумуйте невеличкі призи для ваших відвідувачів – робіть все, щоб у них був стимул поділитися посиланням на вашу інформацію з іншими членами соцмережі.