Ви тут
Головна > Світ > Історія шахів: шлях крізь тисячоліття

Історія шахів: шлях крізь тисячоліття

Гімнастика для розуму, гра інтелектуалів, протистояння чорних і білих − якими тільки епітетами не винагороджують сучасні шахи. Любителі удосконалюють комбінації, професіонали змагаються за титули на чемпіонатах, гадаючи, коли врешті їх улюблену забаву включать у програму Олімпійських ігор. Всесвітня Федерація шахів з року в рік обіцяє домогтися такого права, підігріваючи цікавість як майстрів, так і аматорів цього виду спорту. Сьогодні ми розповімо вам історію шахів.

Шахи перебувають під прицілом уваги протягом багатьох століть. Близько тисячі років тому люди почали відпрацьовувати вміння вразити супротивника логікою за допомогою дошки і фігур різного кольору на ній. Предтечею сучасних шахів вважається індійська чатуранга. Але у цій давній грі супротивників було не двоє, а четверо. Відповідно, і фігур було у два рази більше.

Партію чатуранги розігрували за допомогою червоних і жовтих фігур з одного боку, і чорних та зелених з іншого. Ферзя не існувало, а розташування фігур та правила древньої чатуранги сильно відрізнялись від сьогоднішніх шахів. До прикладу, партію цієї гри розігрували у 100-120 ходів. Аби визначити, чий хід на черзі, гравці кидали кості, тому тут важливу роль відігравав випадок.

А от у грі, що її на основі індійської чатуранги уподобали араби, гравців поменшало до двох, а від жеребкування відмовились. Араби назвали свою гру шатрандж. У монголів вона отримала назву шатар або хіашатар. А таджики почали називати забаву на свій манер − шахмат. Спираючись на досвід Близького Сходу, китайці вигадали гру сянці, а у корейців, у свою чергу, з’явилась гра чангі. Японський варіант протистояння фігур на дошці, який називається сьогі, дещо відрізняється від забави китайців та корейців.

Фігури у сьогі вишукували на поля-клітини, а не по діагоналі. Щодо європейського континенту, то шахи полонили його разом із арабськими завойовниками. У 8-9 столітті арабський шатрандж потрапив в Іспанію, а далі поширився у сусідніх країнах. Європейці одразу вподобали нову гру, але підлаштували правила під себе, у результаті чого і виникла сучасна версія шахів а також, починаючи від 15 століття, правила гри упорядкувались у систематичну шахову теорію. Перший повний підручник з шахів у 1561 році представив світу Руї Лопес.

Щодо шахових початкових турнірів, то вони на той час не мали систематичності, натомість не були позбавлені азарту, бо до 18 століття у шахи було звично грати на гроші. Міжнародні чемпіонати, матчі і турніри з шахів почали з’являтися у середині 18 століття. На одному з таких змагань у 1851 році перемогу здобув Адольф Андерсен. А офіційним володарем титулу короля шахів став Вільгельм Стейниц.

Ці двоє заклали фундамент до звання гросмейстерів таким майстрам шахів, як Хосе-Рауль Капабланка, Михайло Ботвіннік, Джеймс Фішер Анатолій Карпов та інші. У 1924 році прихильники давньої гри об’єднались під егідою ФІДЕ − Міжнародної федерації з шахів. Є у поціновувачів шахових двобоїв власне свято. Починаючи від 1966 року щорічно 20 липня у світі відзначається Всесвітній день шахів. Треба сказати, що у наші дні можливостей для любителів давньої гри побільшало.

Багато людей вправляються у майстерності гри у шахи онлайн. Так логічна забава, що виникла у Індії багато століть тому, поширилась світом і завоювала мільйони прихильників, які не тільки змагаються за титули та звання, а розігрують партію у шахи просто так, знаходячи у цьому радість.

Підготувала Олеся Товт

Top