Ви тут
Головна > Світ > Казка, яку дарує Захід

Казка, яку дарує Захід

Західна Україна — це, напевно, найцікавіший регіон. Своїми горами “Карпати”, старими містами, замками, діалектами, ментальністю, культурою і че дуже багато чим. Це місця, які за своє життя потрібно відвідати обов’язково, і то не один раз. Враження, які вони дарують, залишаться яскравими до кінця життя, а відчуття, якими Ви будете переповнені, ще довго не дадуть Вам спокою (в найкращому розумінні цього слова).

Помітна цікава тенденція: там, де багато туристів, починають стиратись межі “свого” і “чужого”. Але це не про Захід. Там люди так тримаються за все ними досягнуте, створене і виплекане, що ніхто на світі в цьому з ними не позмагається! Власне через це вони багатьом не зрозумілі і складні. Власне через це їх вважають занадто принциповими і впертими. Але традиції і їх дотримання там — головне! І не можна цього рушити або навіть пробувати це зробити.

Колорит кожного місцевого регіону відображається у всьому: в посуді, стравах, вишиванках, музичних інструментах, манері співу і в мові. Наприклад, всі знають, що на Закарпатті є такі інструменти, як трембіта і дримба. Мало хто з жителів інших міст чув, як вони звучать, зате всі з певністю можуть сказати, що трембіта — це щось велике духове, а дримба — така маленька штучка, яка видає не всім зрозумілі звуки. Там це сприймаєтся зовсім інакше: гра зливається з шумом гірського вітру, запахом ватри, смаком куліша і синім-синім небом. Це просто неперевершено і неповторно. І це треба відчути.

А чого тільки варті замки? Олеський, Кам’янець-Подільський… Велич і краса, відбиток минулого в нашій епосі, щось, що не може не викликати подиву. І важко навіть уявити, що колись там хтось жив звичайним буденним життям, влаштовував прийоми, працював, відпочивав; що жінки тоді ходили в пишних сукнях, а чоловіки в фраках; їздили в каретах, а не на машинах… І що все це відбувалось власне там, у стінах і довкола стін, які Ви бачите своїми очима! Це суміш мрій, історії і містики, повернення в минуле хоч би подумки, проникнення в історію хоч би на мить…

Тому туризм в Західній Україні такий розвинений, тому стільки гостей там приймається що року. Бо не можна хоч би не спробувати помилуватися такою красою, тим більше, якщо є така можливість. Варто подарувати собі казку, хоч і не на довго, бо буденність і так нас переслідує кожну секунду, а мрії про принцесу в башті або принца на білому коні залишаються далеко в дитинстві. Не варто бути постійно дорослими, коли так хочеться хоч би крапельку свободи.

Top