Ви тут
Головна > Світ > Пермакультура Зеппа Хольцера

Пермакультура Зеппа Хольцера

permakyltyraСягнувши технічного прогресу і опанувавши левову частку територій земель, перетворюючи деякі з них, раніше не придатні до зростання врожаїв, на родючі угіддя, людина поволі почала оглядатись назад і розуміти, що своїми діями завдала природі невиправної шкоди. Не один науковець намагався відшукати спосіб, за яким можна було б прогодувати планету, не виснажуючи при цьому екосистему й людський ресурс.

Певного успіху, озброївшись гаслом «працюй не важче, а розумніше» досягли світочі пермакультури − принципу ведення сільського господарства, базованого на знаннях екології та законів природи. Своє слово у царині екогосподарства сказали австралійці Білл Моллісон і Девід Холмгейн у 70-тих роках, напрацював вагомий внесок японець Масанобу Фукуока, одначе вперше згадавши про практику пермакультури у 60-тих, а далі донісши її у вигляді книг, практичних тренінгів і семінарів особливо на теренах СНД, яскраво відзначився Зепп Хольцер.

Цей син Австрії став таким собі вчителем для просунутих фермерів, а ще до його вчення потягнулись екопоселенці та члени родових помешкань, які наглибоко занурились у природу і, часто не маючи достатньо площі для сільгоспугідь, прагнули отримати з 1 га землі найвищий зиск, при цьому не завдаючи їй шкоди.
Зепп Хольцер розказує і показує на власному прикладі, як пожинати плоди природи, не травмуючи її. Його біосистема, у якій особлива увагуа надається водним об’єктам, суперечить усім правилам агрономії, оскільки фахівець зробив ставку не на вирощуванні монокультури, як це звично для нас, а на максимальному відновленні природного ландшафту. Щоб відтворити її, Зепп Хольцер радить послідовникам уявити себе на місці дерева, риби, тварини, хробака, а далі братись до облаштування території, де усі ці представники фауни житимуть у гармонійному природному для них симбіозі.ekosystema

У господарстві, заснованому на пермакультурі за герром Хольцером, тварини живуть у вільному середовищі, маючи можливість у створених умовах здобувати собі корм самотужки у достатній кількості. Найпростіший приклад: качки, які купаються в ставку, мають достатньо риби для їжі, а виходячи на берег, можуть споживати траву й хробаків, що не отруєні пестицидами. Щодо нашої країни, то Зепп Хольцер помітив, що українці вперті у своїх звичках вести господарство нерозумно і навіть не здогадуються у своїй більшості, що справу можна повернути із максимальною вигодою для себе і мінімальною шкодою для довкілля.

Монокультурні господарства, до яких звикли українці, наносять екосистемі невиправної шкоди, оскільки землероби змушені в таких умовах протистояти природі. Хольцер ратує за те, щоб угіддя, не придатні для землеробства, віддавались бажаючим звести там екосистеми, що відродять первозданну природу. Українцям, на думку австрійського фахівця з пермакультури, належить спостерігати й дослухатись до природних законів і відтворювати мікроклімат з підвищеною вологістю за допомогою системи водних об’єктів.

У Хольцера чимало послідовників по світу і в нашій країні, де функціонує спільнота «Пермакультура в Україні». Сам же рух по веденню господарства в умовах, максимально наближених до природних, й далі шириться світом, примножуючи визнання, оскільки протягом майже півстоліття пермакультура довела свою ефективність у різних кліматичних умовах.

Натепер це не тільки створення природних ландшафтів для екопоселень, а й органічне землеробство (їжа без хімікатів), розвиток громади, розбудова вигідного фермерства, будівництво на засадах енергоефективності і занурення людини у природне середовище без шкоди останньому.

Підготувала Олеся Товт

Top