Ви тут
Головна > Світ > Таємниця чорних дір

Таємниця чорних дір

chornaya-dyraЩоразу, почувши термін «чорна діра» уява малює неокреслену полями субстанцію темного кольору, яка засмоктує в себе усе, що трапиться на її шляху і вже ніколи не відпускає. Почасти це так і такому буянню фантазії є навіть наукове пояснення. Явищу «чорних дір» у Всесвіті було присвячено стільки кінострічок і документальних фільмів, що теорія їх виникнення, здавалося б, і школяреві більш-менш зрозуміла.

Та, як це буває часто у науковому світі, з роками методи досліджень удосконалюються і досягнення попередників піддаються сумнівам або й зовсім нівелюються, оскільки видаються помилковими. Таємниці «чорних дір» теж піддались переосмисленню, одначе варто знати, що людство, озброївшись надпотужними телескопами, Великим Андронним Колайдером і рештою фізико-астрономічних приладів так і не склало єдиної думки щодо виникнення і природи цього явища.

Порозуміло, що чорна діра − це область в просторі-часі, в якої настільки велике гравітаційне тяжіння, що покинути її не може ніхто й ніщо, навіть якщо ці предмети рухаються зі швидкістю світла. Від решти простору чорну діру відділяє так званий «горизонт подій», або ж «поверхня чорної діри», оскільки друга космічна швидкість тут прирівняна до швидкості світла, рухатись швидше якої не може ніщо у світі.chernaja-dura

Усе, що потрапляє під «поверхню чорної діри» назовні вже ніколи не потрапляє, адже внутрішня частина чорної діри зі Всесвітом не пов’язана. Простішими словами, «чорна діра» засмоктує предмети, переварює їх і не випльовує. Можливість існування чорних дір довів в своїй теорії відносності великий фізик Альберт Ейнштейн. Потому вже послідовники взялися до деталізованих досліджень, а назвати незвідане поки що явище «чорною дірою» у 1968 році вдало запропонував американський фізик Джон Арчібальд Уїлер.

За поясненнями професора Кембриджського університету Майкрофта Холма та його однодумця доктора Уотсона, чорна діра являє собою антисвіт, у якому усі процеси дзеркальні тим, що відбуваються довкола нас, оскільки, як виявляється, фізичне тіло, існуючи у просторі, змінює довколишню геометрію. Але людське око таких змін не помітить. Викривлення простору відчутне у Всесвіті, оскільки об’єкти там мають велетенську масу, як наслідок, і потужне гравітаційне поле. Приміром, вже відомо, що промені зірок викривляються Сонцем, а вчені навіть розрахували, що за умови величезного стискання-коллапсу, чорною дірою, в якій простір і час стягуються і фактично не існують, можуть стати масивні зірки.

Усе викладене вище прописане у курсі астрофізики, одначе в останні роки вчені схильні переглядати й переписувати теорію виникнення і природу чорних дір. Один із засновників сучасного вчення британський фізик Стівен Хокінг пропонує переглянути стовп теорії − існування «горизонту подій». На думку Хокінга, це за класичною версією природи чорної діри ніщо не може покинути її, одначе за квантовою теорією, якою тепер користуються фізики, енергія та інформація можуть просочитись крізь «горизонт подій», то ж у звичному розумінні «чорних дір» може не існувати.

Від 2012 року вираз «горизонт подій» пропонують замінювати на термін «удаваний горизонт», розуміючи під ним поверхню, на якій затримується випромінювання від центру чорної діри. І якщо класичний «горизонт подій» не випускає назовні нічого, то «удаваний» може зникнути. У такому разі те, що було в чорній дірі, може вийти назовні. Щоправда, Стівен Хокінг не назвав причин, за якими розтлумачене ним явище може зникнути. Дон Пейдж з канадського університету Альберти, який вважає, що це може статись у разі зменшення об’єму чорної діри до того рівня, коли гравітаційні та квантові ефекти стануть невиразні.

Квантова теорія, якою користуються фізики у XXI столітті, ні в якому разі не нівелює здобутків Ейнштейна у площин його теорії відносності, одначе не виключено, що людство у майбутньому переглядатиме не лише природу «чорних дір», а й інші, здавалося б, досконало вивчені і науково обґрунтовані фізико-астрономічні явища.

Підготувала Олеся Товт

Top