Ви тут
Головна > Світ > Як жили козаки

Як жили козаки

den_koz002Степ та воля − козацька доля. Вільне у дусі і за образом життя войсько козаче прославило Україну, а численні організації козацтва бережуть традиції предків і сьогодні, маючи громадський вплив на усі процеси, що відбувають в державі у наші дні. В куренях вони зараз не живуть, «на турків» не ходять, одначе про побут і життя-буття козацтва знають. Сьогодні ви дізнаєтеся, як жили козаки.

Від початку зародження легіону, а це XV століття, у козаки йшли найрізноманітніші люди чи не з усіх верств населення. Когось змусила на таку долю соціальна несправедливість, негаразди в сім’ї, із законом, або й просто жага пригод. Як відомо, місцем поселення козаки обирали верхів’я Південного Бугу, береги Дніпра, міста Канів і Черкаси. Люди тут об’єднувалися в громади, які мали цілком демократичний устрій: всі питання вирішували на радах, на яких обирали керівництво − отаманів, куренних, старшин тощо.

У часи царювання європейської монархії у запорожців вже панувало республіканство, бо кожен запорожець мав право голосу у загальній раді, яка й була повноцінною владою, керувала всіма важливими питаннями життя Січі, приймала та відправляла посольства, виконувала функції феміди. Войовничий образ життя заважав повноцінному землеробству, але наскільки це було можливим, козаки садили садовину й городину, розводили худобу, мали певний хист до ремісництва і торгівлі.Kozak_na_stanowisku

Що ще цікавого ми знаємо про те, як жили українські козаки? Зазвичай козаки прокидались до схід сонця, день розпочинали з молитви і тільки потому снідали. Їжа готувалась у великих казанах тричі на добу. У мирний час доглядали зброю, напрацьовували войовничу майстерність, проводили наради, укладаючи плани на нові походи. Спати козаки вкладались також з молитвою − в куренях чи на відкритому повітрі, таким чином загартовуючи не тільки дух, а й тіло.

В козаків було веселе дозвілля − ігри на музичних інструментах, танці, боротьба на потіху. Не обходилось без напоїв із градусом (медовуха, самогон), але переважно у мирний час, бо у походах на пияцтво накладалась сувора заборона, могли й покарати смертю, рівно як і за зраду. Побратимство козаки вельми шанували, в них навіть існував ритуал обміну хрестами з тіла на знак вічної вірності.

Часом не маючи родини, козаки привозили із походів з собою на Січ молодих хлопців, яких потім віддавали навчатись у курені, а допоки молодий вихованець не ставав на ноги самостійно, то й допомагав своєму наставнику усіляко − чистив зброю, доглядав коня тощо. Слід зауважити, що в самій Січі жило тільки неодружене козацтво. Приводити жінок на Січ заборонялось під страхом смертної кари.

Сімейні козаки або ж ті, хто залишив службу, селились у степу в зимовниках. Вміли козаки рідну землю боронити − вміли й гуляти-відпочивати. Протягом тижня у великі релігійні свята (Різдво, Великдень) і по поверненню з походів вітали кошового, писарів, суддів. За широким столом частувались, на честь свята урочисто палили з гармат, розважались биткою на кулаках. Та коли ворог наступав − миттю ставали пліч-о-пліч до бою, вкотре підтверджуючи вислів «Де козак, там і слава».

Також вам буде цікаво дізнатися про звичаї українських козаків.

Підготувала Олеся Товт

Top