Ви тут
Головна > Техно > З історії автомобілів. Вантажівки

З історії автомобілів. Вантажівки

Колесо людина винайшла задля того, щоб полегшити переміщення вантажів. Цю роботу й виконували численні гужові повозки, а в XIX столітті до них долучилися ще й важкі парові самоходи.

Першу вантажівку з ДВЗ було збудовано в 1896 р. на підприємстві одного з “батьків автомобіля” — Готтліба Даймлера в місті Каннштадт. У рекламному проспекті пропоновано було цілу гаму машин вантажопідйомністю 1,5, 2,5, 3,75 і 5,0 т, потужністю 4, 6, 8 або 10 к.с. Реально ж виготовлений первісток був півторатонкою.

Враження, що його справляла ця машина з першого погляду на неї, можна передати двома словами: “дерев’яний автомобіль”. Справді, з дерева було виконано масивну раму й колеса, сидіння-ящик для шофера і, звичайно ж, вантажну платформу.

Двигун був підвішено знизу до рами на самій кормі, позаду задньої осі. Це був мотор типу Фенікс зразка 1892 р., — робочим об’ємом 1,5 л і потужністю 4 к.с. при 750 об./хв. Він мав два вертикальні циліндри, об’єднані у блок, клапани з приводом від розподільчого валу, розпилювальний карбюратор і запалювання від магнето. Для охолодження служив вентилятор, а за додаткову плату у 80 дойчмарок завод обіцяв установити й водяне охолодження.

У трансмісії було застосовано громіздку шківо-пасову коробку передач. Втім, її важіль, розташований справа від водія, відрізнявся від сучасного лише більшими розмірами, а схема переключення була в принципі аналогічною.

Руль розташовувався строго вертикально. На нижньому кінці рульової колонки була шестерня, що переміщувала ланцюг, пов’язаний з поворотними передніми колесами. Гальм було двоє: ручне (стоянкове) і ножне, що діяло на трансмісію.

Ціна першої вантажівки становила 4600 марок, її було продано в Англію. Наступного року конструкція зазнала змін: вантажівка одержала трубчастий радіатор, шестеренчасті коробку передач і головну передачу. А 1898 року Даймлер представив у Парижі 5-тонну вантажівку. Машина мала принципово важливе нововведення: двигун було розміщено попереду, за ним — місце для водія і ще далі — вантажну платформу. Ведучими колесами залишалися задні. Таке компонування стало класичним і визначило схему вантажівок на багато років уперед.

Слідом за Даймлером почали будувати вантажівки й інші фірми в Європі. Тоді ж вони з’являються і за океаном.

Легкі вантажівки на початку XX століття, до “півторатонки” включно, були більш-менш швидкохідні (40-55 км/год) і оснащувалися пневматичними шинами. Середні й важкі вантажівки (2-4 т і понад 5 т) мали мали максимальну швдкість, яка не перевищувала 25 км/год.

Типова вантажівка мала рядний 4-циліндровий бензиновий двигун потужністю 30-40 к.с. і 4-ступінчасту механічну коробку передач. Привід на задню вісь був ланцюговий, однак, починаючи з 1912 р., починає з’являтися й досконаліша, карданна передача.

Принципово важливим кроком у розвитку вантажівки стало запровадження дизеля. Економічніший мотор, який працював на дешевому пальному, дозволяв знизити вартість тонно-кілометра і збільшити запас ходу.

На кінець 20-х років вантажівки стали набагато надійніші, швидкохідніші, економічніші, ніж їхні побратими на десяток років старші. Дитинство скінчилося, в історії вантажних автомобілів почався новий, великий етап.

Top