Ви тут
Головна > Світ > Звичаї українських козаків

Звичаї українських козаків

kozakМіццю тіла й духу українські чоловіки славилися споконвіку, примітно, що у наші дні козацькі забави та звичаї продовжуються і примножуються, трансформуючись у сучасні виміри.

Нещодавно навіть такі голлівудські зірки як Лео Ді Капріо, Брюс Уїлліс та Гомер Сімпсон набули патріотичних для українців рис. Такими їх зробив дніпропетровський школяр Антон Кістол у спільноті ВК «Козацький цитатник». Хлопець домалював їм вуса та козацькі чуби, приписав у титрах і озвучці «смачну» українську говірку, мріючи таким чином серед однолітків популяризувати українську мову.

Спільнота набирає популярності, а школярі, до речі, не тільки з України, окрім лексикону «солов’їної», почали цікавитися і давніми звичаями козаків. У давнину, щоб стати сином Січі, треба було пройти обряд посвячення, який складався з урочистої присяги на вірність братам-козакам і народу та Богу. Якщо юнак не сповідував православ’я, то проводився й обряд прийняття цієї релігії, після чого потенційного козака приймали в «молодики».

Далі йому належало навчитись військовій справі і правил поведінки, такого собі кодексу запорожця, тобто в «молодиках» чоловік міг ходити доволі тривалий термін. Тільки після опановування військових хитрощів його приймали у козаки-запорожці, але для цього «молодик» мав витримати низку випробовувань, як-то споживання якоїсь бридкої їжі, долання порогів на Дніпрі на човні, скакання на коні, що має лиху вдачу тощо. Тільки пройшовши з честю низку випробувань, козак міг йти у похід на ворога, ймовірно, що турків.kozaky

А ще козака визначали до січового куреня і через обряд він отримував нове ім’я. Можна сказати, що чи не кожну дію козацтва мужні чоловіки обставляли обрядовістю. Музикою і салютом з гармат козаки стрічали оголошення про початок битви чи походу, прапором позначали початок і кінець битви, а після кожного походу на Січі лунали церковні дзвони − службою в храмі козаки поминали братів, що не повернулися з війни та дякували за успішні маневри. Ось такими були звичаї українських козаків.

Релігійність козацтва і віра у Божу силу виявлялась скрізь, навіть у свята, пов’язані із аграрним циклом. Позаяк козаки не засіювали активно угідь, адже вели войовничий і часто кочовий спосіб життя, то за щедроти, дані Богом, вони теж дякували службою у церкві та хресними ходами.

Міцне єство навіть у час відпочинку вимагало активних дій, то й влаштовували чоловіки на Січі кулачні бої на Різдво чи Великдень, а на Водохреще урочисто салютували з гармат і рушниць. Розмірено, згідно з усталеними звичаями, тривали й будні козацтва, у які вони проводили курінні і паланкові сходки, військові ради. З голосного бою у мідні інструменти та виносу січового прапору, поклонів старшин і козаків розпочинались ради.

Якщо кошовий отаман чи старшина під час ради мав складати повноваження, то біля прапора на шапку складав булаву, яку потім товариші вручали його послідовнику. Новоспеченому кошовому належало спочатку двічі відмовитись від честі і тільки на третій раз прийняти зброю з рук козаків. Не позбавлені гумору, січовики могли влаштувати претенденту на піст отамана справжні тортури із лайкою, обмащенням землею тощо. Втім, це були радше жарти, властиві середовищу чоловіків, адже у біді козаки стояли одне за одного горою. Про козаків кажуть: нещадні до ворогів і щедрі, гостинні до доброзичників, вміли порадіти за сусіда й поспівчувати чужому горю.

В наші дні козацькі забави − найяскравіше дійство будь-якого фестивалю чи іншого масового заходу, і добре, що чимало сучасних українських чоловіків можуть похвалитись типовими для козацтва принадами.

Підготувала Олеся Товт

Top